Дам, якщо даси (Лк. 14:12-14)

Не клич друзів своїх, ні братів своїх, ані своїх родичів, ні сусідів багатих, щоб так само й вони коли не запросили тебе, і буде взаємна відплата тобі.

Часто люди думають: «А що я з того матиму?» І потім дають: подарунки, квіти, усмішки, запрошення.

Та правда полягає в тому, що таке давання – це ніякий не дар, а торгівля. Тут немає грошей, бо це обмінна торгівля, але суть її залишається та сама: дам тобі щось, якщо заплатиш (деколи пізніше, але заплатиш).

Євангеліє вчить нас чогось зовсім іншого. Можеш давати, не сподіваючись на те, що тобі заплатять, віддячать, що матимеш з цього вигоду. Просто давати – щиро й безкорисливо. Нинішнє Євангеліє запевняє, що таке давання є джерелом щастя. Підтверджує це інший уривок Біблії, в якому наведено такі слова Ісуса: «Блаженніше давати, ніж брати!» (Дії 20:35).

Попередній запис

Нехай живе... і мовчить (Лк. 13:31-35)

Вийди собі, і піди звідси. Нехай живе пророк. Голосно вигукуймо привітання на його честь. Запросімо його на бенкет. Даймо йому ... Читати далі

Наступний запис

«Не маю для Тебе часу» (Лк. 14:15-24)

Поле купив я, і маю потребу піти та оглянути його. Прошу тебе, вибач мені! Правду кажучи, ми нічого проти Господа ... Читати далі