Повертаємося… іншими (Лк. 2:16-21)

Пастухи ж повернулись, прославляючи й хвалячи Бога за все, що почули й побачили, так як їм було сказано.

Могло б здаватися, що людина, яка зустріла Бога, відтоді не робитиме нічого іншого, як тільки лежатиме долілиць і повторюватиме: «Слава… слава». А тимчасом пастухи, зустрівши Ісуса, хоча й справді дуже втішилися і почали прославляти Бога, але… повернулися до себе.

І в цьому суть справи: людина, зустрівши Бога, повертається до себе – до своєї родини, середовища, праці. Однак вона повинна повернутися іншою – преображеною, ліпшою.

Ми зустріли у своєму житті Бога або ж нам принаймні так здається. Можливо, варто все-таки це перевірити, поглянувши на своє звичайне життя – чи змінилося воно. Якщо відповідь буде заперечною, то це означає, що зустріч з Ісусом у нас ще попереду.

Попередній запис

Сінце... і гній (Лк. 2:15-20)

Знайшли там Марію та Йосипа, та Дитинку, що в яслах лежала. Стаєнка – це звучить дуже лірично й часто пахне ... Читати далі

Наступний запис

Сонця не видивишся (Лк. 2:22-40)

Кожне дитя чоловічої статі, що розкриває утробу, має бути посвячене Господу. Сьогоднішнє Євангеліє – це багатошаровий парадокс. Людина насправді нічого ... Читати далі