Сінце… і гній (Лк. 2:15-20)

Знайшли там Марію та Йосипа, та Дитинку, що в яслах лежала.

Стаєнка – це звучить дуже лірично й часто пахне нам свіженьким сінцем. Пам’ятаймо, однак, що стайня – це піт тварин і сморід гною. Там народився Ісус.

Ми є такою стаєнкою – вбогою, жалюгідною та смердючою. Можливо, ми хотіли би бути палацом, але є саме тим, чим є.

І за таких обставин у нас хоче народитися Ісус. Часто ми не впускаємо Його. Кажемо: «Почекай, Ісусе, тут так брудно, не прибрано, почекай, поки приберу, поки стану палацом, який буде гідним Тебе».

Брате, сестро, стаєнко – впусти Ісуса. Бо це саме Він має навести у твоєму житті лад.

Попередній запис

Час запалити Ліхтар (Лк. 1:67-79)

Схід із висоти нас відвідав, щоб світити всім тим, хто перебуває в темряві й тіні смертельній, щоб спрямувати наші ноги ... Читати далі

Наступний запис

Повертаємося... іншими (Лк. 2:16-21)

Пастухи ж повернулись, прославляючи й хвалячи Бога за все, що почули й побачили, так як їм було сказано. Могло б ... Читати далі