Час запалити Ліхтар (Лк. 1:67-79)

Схід із висоти нас відвідав, щоб світити всім тим, хто перебуває в темряві й тіні смертельній, щоб спрямувати наші ноги на дорогу миру!

Ми не любимо темряви. Запалюємо світла в оселях, освітлюємо наші вулиці. Почуваємося моторошно, коли перебуваємо самі в темному лісі або стоїмо вночі на узбіччі дороги місцевого значення з пробитим колесом і без ліхтарика.

Ця темрява, однак, є нічим, якщо порівняти її з темрявою духовною. Найбільша темрява настає тоді, коли нас охоплює розпач, зневіра, коли все втрачає сенс.

Ісус приходить до нас усіх, як Сонце, що сходить. Розсіює морок ночі, дарує надію, віру й сенс. Час запалити цей Ліхтар.

Попередній запис

Віра в обітниці (Лк. 1:57-66,80)

По всіх верховинах юдейських пронеслася чутка про це все. Віра – це впевненість у тому, що дістанемо те, про що ... Читати далі

Наступний запис

Сінце... і гній (Лк. 2:15-20)

Знайшли там Марію та Йосипа, та Дитинку, що в яслах лежала. Стаєнка – це звучить дуже лірично й часто пахне ... Читати далі