Загалом Інтернет та й інші ЗМІ переповнені усілякими порадами, які гарантують вирішення тих чи інших проблем ледь не зі стовідсотковою вірогідністю. Проте на перевірку ці матеріали переслідують іншу мету – заманити довірливого читача на свій ресурс, щоб запропонувати йому зовсім не вирішення проблеми, про що власне йде мова в заголовку, а завалити мало потрібною рекламою. Зважаючи на це, у багатьох людей виникає неприязнь до подібного роду заголовків, проте, можемо запевнити, реклами ви тут точно не побачите, проте, сподіваємось, зможете знайти для себе щось корисне. Отже…
«Немає більше від тієї любови, як хто душу свою покладе за друзів своїх» (Ін. 15:13), – як можемо переконатися, любов завжди тісно пов’язана з жертвою. І це не дивно, якщо ми любимо – то завжди готові поступитися, пожертвувати чимось заради об’єкту своєї любові. І не тільки готові, але за нагоди робимо це: жертвуючи малим і великим заради наших улюблених і коханих.
І тут мимоволі спадає на думку багатьом добре відомий вірш з Євангелія від Іоанна: «Бо так полюбив Бог світ, що віддав і Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне» (3:16). Але цей вірш варто не тільки сприймати як доказ Божої любові, загалом цьому присвячена вся Біблія, а як заклик до відповідних дій: якщо Бог віддав Себе, пожертвував Собою заради нас, то і нам варто жертвувати себе, свій час, свої кошти і таланти для Бога, жити згідно Його волі і святих заповідей: «Якщо любите Мене, то дотримуйтесь Моїх заповідей» (Ін. 14:15).
Як не дивно, але основна Божа заповідь полягає саме в любові: «Заповідь нову даю вам: щоб ви любили один одного; як Я полюбив вас, так і ви любіть один одного» (Ін. 13:34). Отже, якщо ми, слідуючи цій Христовій заповіді, любитимемо ближніх, тим самим – любитимемо Бога. Вірно і навпаки, якщо не любитимемо ближніх – не любитимемо Бога. Між іншим, на це прямо вказує євангеліст Іоанн Богослов: «Хто каже: “Я люблю Бога”, а брата свого ненавидить, той говорить неправду: бо той, хто не любить брата свого, якого бачить, як може любити Бога, Якого не бачить?» (1Ін. 4:20). Здається, усе зрозуміло, але заголовок допису говорить про подолання самотності, а мова в самому дописі йде про любов до Бога і ближніх. У чому зв’язок? – А саме в тому, що любов є антиподом самотності: коли людина щиро любить, вона не почувається самотньою. Звісно, якщо не любить лише саму себе, бо егоїзм, а саме це і є любов лише себе самого, є постійним супутником самотності.
Отже, кращий засіб для подолання самотності – це любити Бога і ближніх, і чим більше зростаємо в цій любові, тим менше почуваємося самотніми, навіть до такої міри, що просто забуваємо про це. Здається, усе просто, але не даремно було згадано, що любов нерозривно пов’язана із жертовністю, і це пояснює той факт, що насправді не так багато людей готові слідувати Божій заповіді любити ближніх. Для них простіше залишатися самотніми. Навіть тоді, коли здається, що гірше самотності вже нічого не може бути.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Найкращий засіб для подолання самотності
Ваш коментар:
