Слухай (Мр. 12:28-34)

Слухай, Ізраїлю!

Якою є перша заповідь? Першим за порядком, коли розгортаємо Біблію, є наказ розмножуватися й заселяти землю (Бут. 1:28). Ідеться, однак, не про хронологічну першість, а про єрархічну. Євреям така єрархізація була конче потрібна, зважаючи на те, що вони мали кількасот різноманітних заборон і наказів.

Відповідь Ісуса є чіткою та зрозумілою: найважливішою заповіддю є заповідь любови. Та коли ми вдумливо й проникливо глянемо на текст, то помітимо, що перед цією заповіддю міститься інша, на яку можемо не звернути уваги під час читання цього тексту. Ця заповідь звучить так: «Слухай».

Не знаю, чи ця заповідь, бува, не є важливішою від заповіді любови. Звідки такі сумніви? Отож, заповідь любови дуже гарна, глибока, але… дуже загальна. Виникають запитання: чи всіх, чи однаково, як любити, як це виявляти, як поводитися в такій ситуації, а як в іншій? Життя ставить перед нами цілу низку таких чи інших запитань, а ми мусимо знайти на них відповіді. Щоб у таких ситуаціях не збитися на манівці, добре в такі моменти послухати поради когось мудрішого, когось авторитетного.

Тим кимось, хто постійно перебуває біля нас, є Бог. Бог підказує нам, промовляючи через наше сумління, як діяти в тій чи іншій ситуації. А от чи прислухаємося ми до цих порад, залежить від того, як будемо виконувати оту першу заповідь – «Слухай». Проте з цим буває по-різному.

Хто мудрий, нехай, однак, слухає мудрішого.

Попередній запис

Ісая і Боже Тіло (Мр. 12:28-34)

Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з цілої сили своєї! ... Читати далі

Наступний запис

Без стерна й порту (Мр. 13:33-37)

Уважайте, чувайте й моліться: бо не знаєте, коли час той настане! Були в Радянському Союзі такі часи, коли завжди одна ... Читати далі