Податок для кесаря (Мр. 12:13-17)

Віддайте кесареве кесареві, а Богові – Боже.

Фарисеїв не цікавила відповідь на запитання, яке поставили, їх цікавило лише одне – як скомпрометувати Ісуса. Скаже, що треба платити – значить, служить Римові, скаже, що не треба платити – значить, підбурює до руйнування суспільного ладу. Ісус, знавши їхній підступний задум, дає відповідь, яка компрометує не Його, а тих, хто поставив запитання.

Відповідь Ісуса – «Віддайте кесареве кесареві, а Богові – Боже» (Мр. 12:17) – не тільки дала Йому змогу вислизнути з розставленої пастки, а й стала надзвичайно цінним правилом, яке регулює поведінку християнина, що живе у світі.

Це правило твердить, що маємо обов’язки не лише перед Богом, а й також перед владою, перед суспільством, що живемо посеред законів, які врегульовують людські стосунки. І ці закони треба шанувати. Ці закони, певна річ, не є безумовними й абсолютними і не можуть ігнорувати Божого закону, але, за нормального стану речей, є обов’язковими для християнина.

Коли нам, однак, здасться, що закони, які встановили люди, несправедливі чи суперечать Божому законові, то згадаймо, що кесар не падає з неба, що це ми обираємо його та віддаємо за нього свій голос, ми вирішуємо, хто нами керуватиме, хто встановлюватиме закони та стежитиме за їхнім виконанням. Отож, якщо бачиш у світі, країні, місті чи районі безлад, то наведи там лад – маєш таку силу. Ну, звісно, тільки якщо ти не повірив, ти і мільйони інших, демагогам, які твердять, що твій голос нічого не змінить.

Попередній запис

Пінопластова віра (Мр. 12:1-12)

Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем! Віра буває різної якости. Може бути першого ґатунку, а може й ... Читати далі

Наступний запис

На небі (Мр. 12:18-27)

Котрому із них вона дружиною буде? Сьогодні за справу беруться саддукеї – хочуть не так скомпрометувати Ісуса, як поглузувати над ... Читати далі