Прийшла дочка тієї Іродіяди, і танцювала, і сподобалася Іродові та присутнім із ним при столі, тоді цар промовив до дівчини: Проси в мене, чого хочеш, і дам я тобі!
На початку історії танець належав до сфери сакрального. За посередництвом танцю люди вшановували Бога, прославляли Його. Пізніше танець почав слугувати розвазі: за його допомогою люди налагоджували стосунки, виявляли любов. У певний момент, невідомо коли, танець украв диявол. Відтоді танець слугує також гріхові. Танець доньки Іродіяди коштував Іванові Христителеві голови.
То що ж у такому разі робити з цим танцем сьогодні? Проклясти його як знаряддя сатани або принаймні запідозрити в тому, що спричинив половину всіх гріхів? Думаю, що це було б вихлюпуванням дитини разом із купіллю. А те, що треба зробити, – це відібрати танець у диявола, забрати в нього те, що він украв і що мало слугувати Богові й людині. Легко сказати, важко виконати. Важко не означає, однак, неможливо. Це можна зробити під час виховної праці, у процесі навчання, через створення альтернативних форм розваг і забав.
Та хай там як, учіться танцювати, бо що з вами робитимуть ангели на небі (св. Августин)?
