Іван казав Іродові: Не годиться тобі мати за дружину жінку брата свого!
Одна вчителька опинилася у важкій ситуації. То був конфлікт, вирішити який їй пропонували коштом приниження та вибачення не за свої провини. А у відповідь на твердження, що такий вихід із ситуації зачіпає її почуття гідности, почула: «А навіщо вам та гідність?»
Гідність тепер цінується, мабуть, мало. Дуже багато людей легко продає її. Приниження, пристосуванство – усе залежить від ситуації, від безпосередньої матеріальної вигоди.
Дедалі більше людей ходить цим Божим світом без хребта, без жодних принципів. Гідність, честь, порядність, дотримання слова, звичайна людська чесність і совісність зазнали переоцінення.
Із цим сумним тлом різко контрастує постать святого Івана Христителя. Цей чоловік знав, чого хоче, знав правду, за якою ішов упродовж цілого життя, а не лише в ті хвилини, коли проповідувати її було приємно й вигідно. Мав хребет, мав принципи – біле називав білим, а чорне – чорним.
Сьогодні багато хто у відповідь на запитання «Скільки буде два плюс два?» може відповісти «А скільки ти бажаєш?» Іван не дав би такої відповіди – знав правду й відстоював її. Знав також ціну обстоювання правди. У його випадку це була найвища ціна – життя. Голова, яку принесли на полумиску.
Згідно з поглядами, які сповідує світ, життя й вчинки Івана Христителя були беззмістовними – не пізнав жодних задоволень, не знав, що означає секс, як смакує алкоголь і що таке азарт. Його діяльність, принаймні щодо Ірода, була безрезультатною – не навернув, не змінив його. Невдаха.
Авжеж, невдаха, але тільки в очах світу. В очах Бога був великим. Сам Ісус так говорив про нього: «Кажу вам: Між народженими від жінок нема більшого понад Івана» (Лк. 7:28). А відразу після цього додав: «Та найменший у Божому Царстві той більший за нього» (Лк. 7:28).
Достатньо лише мати хребет.
