І всі їли й наїлися.
У Євангелії описані прегарні й зворушливі сцени покликання, як-от рибалок над озером чи митника Матвія. Кожен із них покидає свою працю та йде за Ісусом. За Вчителем із Назарета також прямували юрби.
Щоправда, у тіні залишається той факт, що багато хто відходив. Найдраматичніше це прозвучало у Євангелії від Івана – тоді, коли Ісус навчав про Себе як про хліб, який зійшов із неба. Читаємо: «А багато-хто з учнів Його, як почули оце, гомоніли: Жорстока це мова! Хто слухати може її? […] Із того часу відпали багато-хто з учнів Його, і не ходили вже з Ним» (Ів. 6:60,66). Ситуація була такою драматичною, що Ісус навіть у Дванадцятьох запитав: «Чи не хочете й ви відійти?» (Ів. 6:67).
Євангелист Марко висловлюється точніше, він каже прямо: «Бо багато народу приходило та відбувало» (Мр. 6:31).
Чому відходили? Звісно, тут ідеться про справжній відхід – тобто про відхід у духовному сенсі, а не про звичайне повернення додому, щоб переночувати й поїсти. Відповіді можуть бути різними, так само як різними можуть бути й люди.
Перше пояснення дає нам шлунок. Багато людей іде за Ісусом через потреби їхнього черева. Нагодувавши свої шлунки, втрачають зацікавлення й відходять. Насправді – вони не прагнуть пізнати Ісуса, а хочуть лише отримати щось від Нього. Є, проте, і такі, яким цього замало – шукають чогось більшого. Не треба бути великим філософом чи психологом, щоб знати, як важливо для людини пізнати сенс існування. Люди шукають відповідей на такі запитання: для чого живуть, яка цінність їхнього життя, їхніх зусиль і праці, страждань, смерти. Ісус уміє надати сенсу будь-яким парадоксам людського життя.
Та якщо Ісус є джерелом сенсу, то чому люди відходять від Нього? Знайшли ж те, чого шукали? Думаю, що відповідь криється в ціні. Піти за Ісусом – коштує. Має високу ціну – втрату свого життя (деколи в прямому розумінні), щоб повернути його собі преображеним.
Багато людей приходило й відходило. Хто з нас спроможний залишитися?
