Розділ 8:22-39 – Утихомирення бурі, легіон демонів

8:22-25 – Ісус утихомирює бурю

Після цієї важливої промови Ісус разом з учнями випливає на човні в Галілейське море. Якщо судити з дерев’яного човна, який археологи знайшли в намулі біля самісінького берега стародавньої Віфсаїди, той човен був не дуже великий, і коли здійнялася буря, Ісус та Його учні опинилися під загрозою потоплення. Лука розповідає цю історію надзвичайно лаконічно. Утомлений від усього того, що Він робив, сам Син Божий хоче відпочити, піддаючись законам природи. Це має бути уроком для всіх працівників Господнього виноградника: якими б нагальними не були вимоги наших покликань, ми мусимо знаходити час відпочити. Коли ми спимо, Бог не лише відновлює нас, але й часом сповіщає нам про невідкладні, а також віддалені проблеми. Коли ми в доброму здоров’ї, то можемо служити Господу краще протягом більшої кількости років.

Галілейське море відоме своїми раптовими шквальними вітрами. Розташоване більше, ніж на 600 футів нижче рівня моря, воно оточене пагорбами й урвищами, за якими на північ і на південь простягаються великі гори. Через ці урвища річки прорізали глибокі яри, створюючи величезні «лійки», по яких північні та західні вітри можуть хлинути на озеро. Саме один із таких непередбачуваних вітрів уразив човен Ісуса. Звичайно, Його учні були досвідченими рибалками і добре знали це озеро; вони роблять усе, аби тримати човен носом до вітру, щоб він не перекинувся, проте зусилля щодо порятунку ситуації є марними, і небезпека затоплення стає реальною. І все ж Ісус і далі міцно спить, наче Він у безпеці відпочиває у Своєму власному ліжку вдома. Врешті-решт учні більше не можуть це зносити. «Учителю, Учителю, – кричать вони, – гинемо!» Ісус миттю прокидається, бачить, що відбувається, і словом утихомирює бурю. Учні здивовані: «Хто ж це такий, що вітрам і воді Він наказує, а вони Його слухають?»

Ми відразу пригадуємо інших людей із попередніх історій, які ставили таке саме запитання: «Хто ж це такий?» Щоразу Ісус робив щось за межами сподівань тих, хто був із Ним, спонукаючи їхнє питання. Остаточна відповідь незабаром надійде, але спочатку мають відбутися ще кілька гідних подиву подій.

У цій історії ми можемо побачити різницю між нами та Ісусом. Ми, люди, йдемо за своїм зором. Ми йдемо за своїми відчуттями. Ми вирішуємо, що відбувається, приймаючи мудрість усіх інших людей, які нам кажуть про це. Ісус прямує за довершеною вірою в Бога і довірою до Нього. Посеред неймовірного шторму Він може спати, як немовля. Коли Він прокидається, Його першими словами є: «Де ж ваша віра [в Мене]?» Отакий короткий виклад цієї події.

Посеред найхитріших змов Ісусових ворогів, попри весь наш страх – страх людей, які завжди довіряють своїм очам замість довіряти Божому слову, маймо ж віру в Ісуса! Бо Він сказав: «Страждання зазнаєте в світі, але будьте відважні: Я світ переміг!» (Ів. 16:33). Павло писав: «Бо я пересвідчився, що ні смерть, ні життя, ні Анголи, ні влади, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, ні вишина, ні глибина, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любови Божої, яка в Христі Ісусі, Господі нашім!» (Рим. 8:38-39). Коли нас лякають сили, які нас оточують і погрожують затопити наш корабель, пам’ятаймо, що треба припинити дивитися фізичними очима і почати бачити духовними очима віри, уявляючи перед собою Господа Ісуса, Який міцно спить на кормі нашого човна, і закликати Його врятувати нас.

8:26-39 – Ісус виганяє легіон демонів

Чудо втихомирення бурі на морі показує спасення від фізичних сил природи, які є потенційно ворожими до людей і які люди не можуть контролювати. Натомість у цій історії нам розповідають, що існують духовні сили, які постійно намагаються нас знищити. Такі духовні сили не лише намагаються подолати людей, але й часто прагнуть тримати в постійному страху всю округу, де вони діють. Чоловік у цій історії був божевільний, занадто небезпечний, щоб жити у своїй власній спільноті. Як наслідок, йому доводилося мешкати неподалік на гробах. Ця історія є яскравим прикладом того, як сатанинські сили можуть зруйнувати людську особистість. Усі симптоми виглядають автентичними: мешкання цього чоловіка на гробах, його надзвичайна сила, його нагота, те, що він не відчуває болю, його грубий крик. Трапившись Ісусові після того, як той приплив на інший бік озера, чоловік, що ним оволоділи демони, кинувся до Ісуса і припав Йому до ніг, підтверджуючи Його більшу силу.

Перше, що зробив Ісус, – запитав, як його звати. У більшості культур світу, а особливо в традиційних суспільствах, знати справжнє ім’я людини означає мати владу над цією людиною та її долею. Щоб здійснювати такий контроль, потрібно використовувати точне ім’я, дане при народженні. У більшості культур за межами Заходу прийнято вважати, що існують люди, здатні контролювати сили зла чи користуватися їхніми послугами, щоб мучити своїх ворогів, ставати багатими чи користатися з їхнього захисту, коли нападають на них самих.

Тому, оздоровивши одержимого, Ісус визволив особистість цього чоловіка та його навіжений розум від владарювання злих духів. Коли Він почув, що ім’я демона було «Легіон», то знав, що в бідну душу вселилося шість тисяч духів. (Римський легіон зазвичай мав шість тисяч піхотинців.) Вони благали Ісуса, щоб Він не велів їм іти в «безодню» (8:30-31). Грецьке слово abyssos було застосоване для перекладу надзвичайно сильного слова на позначення «темряви над безоднею» (tehom) у Бут. 1:2. У НЗ воно стосується царства померлих (Рим. 10:7) і страшного житла сатани, злого звіра (Об. 9:1-2,11; 11:7-8), якого Христос ув’язнить у ній в останні дні (Об. 20:1-3). Це жахливе місце лякало навіть тих демонів, які звідти прийшли, отож, вони благали Христа, щоб Він не велів їм іти в безодню, а дозволив увійти в стадо нечистих свиней, що паслися неподалік. Присутність свиней у цій історії доводить, що Ісус перебував не серед євреїв. Жоден єврей не буде вирощувати свиней чи їсти свинину.

Нас може здивувати, чому Ісус погодився вдовольнити їхнє благання і спричинив знищення свиней. Можливо, це була чужа територія, де Він не мав робити чогось більшого. Одразу ж після цього оздоровлення мешканці тієї округи на іншому березі Галілейського моря були нажахані силою Ісуса та просили Його піти з їхнього краю. Люди у своєму гріховному та ненаверненому стані досить часто почуваються комфортніше з демонами, аніж з Ісусом – переможцем демонів. Син Божий не нав’язує Себе жодним групам чи окремим людям. Він перебуває лише в тих серцях і місцях, де Його охоче приймають.

Чоловік хотів іти за Ісусом і стати Його учнем. Зауважте, що саме Господь сказав Йому зробити: «Вернися до дому свого, і розповіж, які речі великі вчинив тобі Бог!». Так само в багатьох країнах світу, де християнських місіонерів виганяли та відкидали протягом цього століття, Добра Новина про царство Боже незбагненно для людей поширилася завдяки незначному числу тих, хто просвітився, хто скуштував небесного дару й став учасником Святого Духа, скуштував доброго Божого слова й сил майбутнього віку (Євр. 6:4-5).

Попередній запис

Розділ 8:1-21 – Виконавці Слова Божого

8:1-3 – Жінки-помічниці Після цих подій Ісус покидає те місце і йде «містами та селами, проповідуючи та звіщаючи Добру Новину ... Читати далі

Наступний запис

Розділ 8:40-56 – Два чуда в Капернаумі

Лука каже, що коли Ісус повернуся, Його вітав величезний натовп. Імовірно, люди бачили, як учні та Ісус вийшли в Галілейське ... Читати далі