Розділ 21:23-22:14 – Три притчі

21:23-27 – Походження влади Ісуса піддається сумніву

Коли Ісус повернувся до Храму, щоб навчати, Його оточують первосвященики та старші народу. Їхні безцеремонні запитання чітко демонструють, що саме свою думку в релігійних питаннях вони вважають авторитетною і що Ісус узурпував цю владу, а отже, принизив їх. Відповідаючи зустрічним запитанням про Іванове хрищення, Ісус відкидає їхнє запитання про владу, змушуючи їх самих задуматися над відповіддю. Іванове проповідування та хрещення мали надзвичайно великий вплив на людей (пор. 3:5-6; 11:12), і релігійні вожді не змогли це проігнорувати. Вони вважали Івана шахраєм, а люди вважали його Божим пророком (пор. 11:9; 14:5). Той факт, що вони боялися давати відповідь перед натовпом людей, є ознакою того, що саме Іван та Ісус користувалися пошаною й авторитетом серед простого люду. Відповідаючи словами «Не знаємо», вони заперечують свій власний авторитет і залишають непохитним авторитет Ісуса як пророка. Саме з позиції такого авторитету Ісус звертається до присутніх із наступними притчами.

21:28-32 – Притча про двох синів

Оповідь Ісуса про те, як реагують два сини на наказ свого батька, має на меті показати, що покора Богові виявляється в діях, а не на словах. Він вказує вождям, що митникі й блудниці, саме ті, кого вони вважали безнадійно відокремленими від царства Божого, увійдуть туди перед ними. Релігійні провідники заперечують Іванове хрищення, тому їх прирівняно до другого сина. Закликаючи людей до покаяння, Іван діяв владою, даною йому Богом, шляхом праведности, однак релігійні лідери були неспроможні зрозуміти його заклик. Якби вони прийняли ту владу, якою діяв Іван, то зрозуміли б, що Ісус наділений такою самою владою.

21:33-46 – Притча про виноградарів-орендарів

Цей опис є оновленою версією Пісні про виноградник в Іс. 5:1-7, де господар виноградника – це Бог, а виноградник – Ізраїль. Незважаючи на те що господар обробляв та піклувався про виноградник, той родив лише дикий виноград. У цьому описі автор додає образи виноградарів-орендаторів, які зобов’язалися обробляти виноградник і збирати урожай для господаря. В образах орендаторів ми впізнаємо тих релігійних провідників, чия відповідальність полягала в тому, щоб виявляти турботу про духовне зростання народу та примноження плодів духа. Саме це є урожаєм плодів, що його послані зібрати Божі слуги та пророки. Неналежне ставлення до пророків минулого, коли їх били, вбивали чи каменували, дуже добре підтверджене (Єр. 20:2; 26:21-23; 2Хр. 24:19-21), і про це часто говорив Ісус (5:12; 22:6; 23:30-37). І ось Господь послав Свого Сина, Ісуса. Так само як виноградарі прагнули позбутися сина й спадкоємця, первосвященики і старійшини хотіли позбутися Сина Людського. Єрусалимські лідери не збагнули моралі цієї притчі, а вона полягає в тому, що Господь позбудеться лжепророків і передасть їхні обов’язки тим, хто буде навчати й розвивати вірність союзові.

«Чи ви не читали ніколи в Писанні…» – запитує Ісус первосвящеників і старших, покликаючись на Пс. 118:22-23, зміст якого їм був добре знайомий. У попередніх віршах псалма той, хто став «каменем», сказав такі слова: «Не помру, але житиму, і буду звіщати про чини Господні!» (в. 17). Таким чином, підтекст запитання стає зрозумілим: він вказує на оправдання Сина і на Його неминуче воскресення. Воскресення того, кого вони виженуть і вб’ють, стане тим поворотним пунктом, що приведе до царства, яке буде відібране від цих релігійних лідерів і віддане людям, що дають плоди для нього. Відповідальність за царство буде передана вірним, як про це йдеться в Іс. 55:3-5. Первосвященики й фарисеї починають усвідомлювати, про що саме говорить Ісус, і вбачають у Ньому небезпеку; однак слава Ісуса серед людей така велика, що вони нездатні нічого вчинити Йому на цьому етапі.

22:1-14 – Притча про весільний бенкет

Радісний весільний бенкет – це метафора, часто використовувана в Книзі пророка Єремії для опису майбутнього месіянського царства (Єр. 33:11:14-16; пор. 16:9). Повернення з вигнання відзначалося святкуванням вірних, що мали бути зодягнені в «шати спасіння», «одежу праведности», неначе наречена Господа (Іс. 61:10; пор. 62:1-5). Ісус прийшов, щоб ознаменувати прихід царства, але багато з тих, які раніше були запрошені, щоб узяти участь у святкуванні, відмовилися від цього запрошення. Тут цар – це Бог, Який пропонує святкування в царстві всім запрошеним, народові Ізраїля. Слуг відправлено, щоб запросити гостей: це пророки, які ще з часів вигнання закликали людей повернутися до Бога, аби виконати визначене Богом призначення. Ізраїль, однак, не послухався пророків. Було послано інших пророків, щоб покликати запрошених гостей, виявляючи ще більшу наполегливість, тому що «все готове», але знову ці запрошені більше переймалися власними справами. Були й такі, що познущалися з пророків і повбивали їх (пор. в. 35). Знищення невірних військом, яке вислав цар, і спалення їхнього міста – це повторення ситуації, яку Ізраїль переживав раніше, коли Єрусалим зруйнував «Божий раб» Навуходоносор (Єр. 25:8-9). Зміст послання, адресованого єрусалимським провідникам, такий: те, що вони не прийняли запрошення, незабаром призведе до повторного руйнування.

Тим часом святкування продовжується, і цього разу Божі слуги, пророки, апостоли, євангелисти запросять до участи в царстві не лише загублених овечок дому Ізраїлевого, але й збирачів податків, грішників та язичників (пор. 28:19). Проте не всі вони відгукнуться з вірою. Чоловік, не вбраний у весільну одіж, – це той, хто не бажає змінитися. Він прийшов лише для того, щоб отримати власну вигоду, але насправді не став дитиною Божою (пор. Іс. 61:10; 1Енох 62, 15). Запрошені на бенкет повинні засвідчити свою відданість, тому відбувається суд (в. 13) над цим відвідувачем, як і над усіма іншими, яким бракує віри (пор. 8:12; 13:50; 24:51; 25:30; Пс. 112:10). Народ Ізраїля завжди вважав себе богообраним, але Ісус показує, що лише ті, які відгукнуться на поклик своєю вірою, є «обраними» (пор. Іс. 41:9; 42:1; див. також Мт. 24:22,24,31).

Попередній запис

Розділ 21:1-22 – Вхід Ісуса до Єрусалима, очищення Храму

21:1-11 – Вхід Ісуса до Єрусалима Багато людей, які йдуть у цьому натовпі, – це паломники з Галілеї, що вбачають ... Читати далі

Наступний запис

Розділ 22:15-46 – Податок кесареві, найбільша заповідь

22:15-22 – Податок кесареві У цьому фрагменті Ісус оточений великим колом людей, що представляють об’єднану опозицію. Спершу фарисеї намагаються впіймати ... Читати далі