Профілактика (Мт. 14:22-36)

Рятуй мене, Господи!

Господи, рятуй нас, бо гинемо. Так волав Петро й так само волають усі покоління. Та воно й зрозуміло – як тривога, то до Бога.

Річ, однак, у тому, щоб волати про порятунок не лише в той момент, коли щось відбувається, коли гинемо, коли тонемо, а завжди. Також і тоді, коли нам не загрожує безпосередня небезпека, коли все спокійно!

Бо насправді ми завжди є крихкою посудиною в руках Господа Бога. І коли з цих рук вислизаємо, тоді мало що бракує до того, щоб щось тріснуло, відірвалося, пошкодилося. Деколи можна врятувати й скласти докупи, а часом уже запізно. Тому варто здійснювати профілактику й просити Бога, щоб щодня, щомиті не випускав нас зі Своїх рук, не давав нам віддалитися. Лише тоді перебуватимемо в безпеці, не потонемо.

Попередній запис

Вистрибнути за борт (Мт. 14:22-29)

Звели, щоб прийшов я до Тебе по воді! Чимало говорять, коментуючи цей уривок, про слабку віру Петра, який завагався й ... Читати далі

Наступний запис

Не озвався ані словом (Мт. 15:21-28)

А Він їй не казав ані слова. Насправді атеїстів, мабуть, не існує. Особливо коли приходить якесь нещастя, коли смерть зазирає ... Читати далі