Звели, щоб прийшов я до Тебе по воді!
Чимало говорять, коментуючи цей уривок, про слабку віру Петра, який завагався й почав тонути.
Я, однак, не чіплявся б – хотів би мати саме таку віру, як Петро. Це правда, що він почав топитися, але мав віру, яка дала йому змогу вийти з човна посеред відкритого моря. Та й у підсумку таки зберіг свою шкуру.
Один керівник хору любив повторювати, що найважливішим є початок і закінчення твору, а середина вже якою буде, такою буде. Це трохи нагадує – особливо ота середина – наше християнське життя, в якому нерідко і падаємо, і топимося. Найважливіше, однак, це розпочати шлях, вийти за борт і наостанок ухопитися за Ісусову долоню.
