5:21-26 – Про вбивство
Людина порушує закон союзу «не убий» (Вих. 20:13; Втор. 5:17), не лише здійснивши певний вчинок, але також у думках або на словах. Заповідь порушено, як тільки одна людина завдає шкоди іншій на фізичному, ментальному чи духовному рівні. «Ви чули» (в. 21) передує фразі «що було наказане», і це означає, що Бог сказав. Слово «стародавні» стосується предків, які отримали закон союзу. «Підпадає він судові»: суд – це смерть, згідно з тлумаченням цієї заповіді в Лев. 24:17; Вих. 21:12-14. «А Я вам кажу» (в. 22): те, чого навчали людей, протиставлене тому, що сказав Бог. «Кожен, хто гнівається на брата свого» перегукується з Лев. 19:17-18 та Бут. 4:3-8. «Підпадає вже судові» повторює фразу з попереднього речення, для того щоб підкреслити, що злі думки й наміри такі ж погані, як і злі вчинки (пор. 15:19). Назвати когось арамейським терміном raka означало те саме, що й назвати «пустоголовим», «нікчемою» (пор. Суд. 9:4; 11:3; 2Сам. 6:20; 2Хр. 13:7). «Суд» тут означає Божий суд (пор. 1Цар. 22:19-23; Зах. 3:1-5). А сказати про когось «дурень», ще одне зневажливе слово, – означає назвати людину неугодною Богові і злою (пор. Пс. 14:1; 53:1; Іс. 32:5-6; Мт. 23:17), ще один вислів про ненависть замість любови. Підпасти під «геєнну огненну» (окреслення Геєна походить від назви «долини сина Гіннома» в південній частині Єрусалима, де той чоловік був засуджений за поклоніння ідолам, а пізніше це місце використовували для спалення сміття [пор. Єр. 7:31-32]), також означає – бути підданим Страшному судові. Суд, покарання, геєна огненна – це три різних способи опису Страшного суду Божого, під який підпадає той, хто порушує відносини союзу думками, словами чи вчинками.
Союз означає нерозривні двосторонні стосунки з Господом і ближнім, тому жертвоприношення Богові за гріх, чи жертва примирення (вв. 23-24), не матиме користи, якщо жертводавець спершу не примирився зі своїм скривдженим ближнім. Пророки завжди переконували, що обряди жертвоприношення є марними, якщо жертводавець не прагнутиме справедливости й праведности і не показуватиме вірну любов (напр., Іс. 1:10-17). Вірші 25-26 ілюструють взяття боржника на суд кредитора та його ув’язнення, аж поки не буде сплачено останній quadrans, найдрібнішу римську монетку. Термінологія, що її використано в цьому фрагменті, притаманна судовій процедурі. Отже, ми маємо всі підстави вважати ці вірші притчею про двох людей, які дискутують по дорозі до суду. Оповідач говорить, що краще примиритися до початку судового засідання, щоб уникнути сплати штрафу й не потрапити до в’язниці, якщо боржник не може знайти грошей. Таким чином, потрібно негайно сплатити компенсацію, перш ніж потрапиш на Страшний суд (пор. Мт. 18:23-35).
5:27-32 – Перелюб та розлучення
Тут розглядається ще одна заповідь, яка визначає людські стосунки. І знову ж таки це не просто акт перелюбу, який порушує Закон, але також думки й бажання, що призводять до нього. Основоположні приписи щодо покарання за подружню зраду викладені у Вих. 20:14; Втор. 5:18, але Ісус також додає Вих. 20:17; Втор. 5:21. Коли хто дивиться на жінку свого ближнього з пожаданням – чинить перелюб «у серці своїм», і це не просто бажання захопити чиюсь власність. За винятком, коли обоє перелюбники були схоплені на гарячому (Лев. 20:10, але пор. Втор. 22:22-27), у традиційному законодавстві існувала тенденція застосовувати цю заповідь про подружню зраду насамперед до жінок (напр., Бут. 38:12-26). Бажаючи переглянути цей однобокий підхід, Ісус звертається до чоловіків, покликаючись на думку рабинської школи Гіллела, яку пізніше висловив рабин Акіба (т. Git 9-10). Якщо чоловік вважав, що побачив жінку, красивішу за його власну, це вважалося вагомою причиною для розлучення з нею. Ісус використовує гіперболу (5:29-30), аби проілюструвати, що як ампутація одного з органів тіла, яка вважалася особливо огидним вчинком, згідно зі священицькими законами (Лев. 21:17-23), була радикальним способом не допустити поширення хвороби на все тіло, так і духовне хірургічне втручання є навіть більше необхідним, щоб попередити знищення цілої людини на Страшному суді. Вислів «спокушає тебе» означає ставить перешкоду або «камінь спотикання» на твоєму шляху (Іс. 8:14; Єр. 6:21; Єз. 3:20; 44:12). «Око» вважалося органом, який відображає думки людини, показуючи, що в неї в серці (пор. Втор. 15:9; Пр. 22:9; Сир. 14:8-10; Мт. 6:22-23), а рука – це орган, який виконує дію. Праве око й рука тут згадані, щоб підкреслити серйозність такого хірургічного втручання (пор. 1Сам. 11:2; Зах. 11:17). «Все тіло твоє було вкинене» – доля тих, хто заслуговував смертної кари. Ось до яких наслідків може призвести потурання власним примхам.
Дискусія про розлучення є підтемою в контексті теми про подружню зраду. Тут наведена цитата з Втор. 24:1, що є частиною казуїстичного права, в якому йшлося про повторне одруження після розлучення. Доцільність цієї цитати, яку ми читаємо одразу після фрази про необхідність відтяти правицю, втратила сенс при перекладі, адже в єврейській традиції «свідоцтво про розлучення» означало буквально «свідоцтво про відтинання». Втор. 24:1 стверджує, що якщо чоловікова жінка «не знайде милости в його очах, бо він помітив би в неї що-небудь негоже», він може вручити їй розвідного листа. Тоді як рабинська школа Шаммая не вважала, «що-небудь негоже» достатньою причиною для розлучення, і воно могло бути дозволене лише через подружню зраду. Дещо ліберальніша школа Гіллела погоджувалася з тим, що чоловік міг дати розвідного листа своїй жінці вже через те, що той помітив у ній «що-небудь негоже», навіть якщо вона зіпсувала його обід чи стала менше привабливою порівняно з іншою жінкою (т. Git 9, 10). Проте жінка не мала жодного права розлучитися зі своїм чоловіком, хоча в особливих обставинах вона могла звернутися до суду, щоб спонукати свого чоловіка розлучитися з нею (т. Ketub 7, 10). Ісус вказує на те, що таке тлумачення й практика розлучення були нічим іншим як узаконеною подружньою зрадою. Закон про подружню зраду був встановлений, щоб захистити й утвердити вірні стосунки між чоловіком та дружиною, які лежать в основі сім’ї та суспільних відносин (Бут. 1:27; 2:24; пор. Мал. 2:14-16; див. також Мт. 19:3). Розлучена жінка була змушена знову вийти заміж, для того щоб вижити, якщо вона не могла повернутися в дім свого батька. Ось чому чоловік, який дає розлучення своїй дружині «крім провини роrnеіа», робить її винною в чужоложстві, а чоловік, який повторно одружується з нею, теж стає винним у перелюбі. Звичайно, чоловік, який розлучився з нею, а відтак одружився вдруге, також вважається винним у подружній зраді (19:9). Яке ж значення має слово роrnеіа! Ми маємо взяти до уваги кілька аспектів: 1) етимологічне значення слова роrnеіа «проституція», «розпуста», а саме слово має значення «блудниця» (роrnе: 21:31-32; Лк. 15:30; 1Кор. 6:15-16; Євр. 11:31; Як. 2:25) та «поводитися як блудниця» (роrnеио: 1Кр. 6:18; 10:8); 2) зазначене слово варто відрізняти від слова «перелюб», оскільки обидва вжито поряд у Мт. 15:19; 3) слово роrnеіа вживається в контексті матримоніяльних стосунків. Ґрунтуючись на цих твердженнях, слово роrnеіа потрібно розглядати як «постійну невірність», так само як і проституцію, що порушує шлюбний союз незворотньо. Ісус не намагався встановити тут нові правила, але він намагався пояснити основне значення й мету на умовах союзу на противагу тому, що дозволили окремі вчителі Закону.
