Чи можна сміятися? (Мт. 13:44-46)

А як знайде одну дорогоцінну перлину, то йде, і все продає, що має, і купує її.

Коли людина знаходить скарб – тішиться. Це природно – має підстави. Коли людина знаходить Бога… тоді, розвиваючи використану аналогію, хотілось би сказати, що теж тішиться. А втім, це суперечить досвідові та спостереженням.

Погляньмо, наприклад, на наші храми, Святі Літургії та богослуження. Скільки в них поваги, часто зверхньої, скільки смутку, самозречення, а деколи навіть страждання. Погляньмо також, яку реакцію викликають радість і усмішка: «То не випадає», «Так не можна», «Ми ж у церкві».

Є два можливі розв’язки цієї суперечности. Або Євангеліє помиляється, або ті люди, які перебувають у храмі, моляться й приступають до святих таїнств, насправді ще не знайшли скарбу, не знайшли Ісуса.

Попередній запис

Долішня полиця (Мт. 13:36-43)

Ворог, що всіяв його – це диявол. У світі не бракує людей, які вважають, що всім, що є в їхньому ... Читати далі

Наступний запис

Скарб під ногами (Мт. 13:44-52)

Царство Небесне подібне ще до захованого в полі скарбу. Один чоловік знайшов скарб, працюючи в полі. Та я хотів розповісти ... Читати далі