А як знайде одну дорогоцінну перлину, то йде, і все продає, що має, і купує її.
Коли людина знаходить скарб – тішиться. Це природно – має підстави. Коли людина знаходить Бога… тоді, розвиваючи використану аналогію, хотілось би сказати, що теж тішиться. А втім, це суперечить досвідові та спостереженням.
Погляньмо, наприклад, на наші храми, Святі Літургії та богослуження. Скільки в них поваги, часто зверхньої, скільки смутку, самозречення, а деколи навіть страждання. Погляньмо також, яку реакцію викликають радість і усмішка: «То не випадає», «Так не можна», «Ми ж у церкві».
Є два можливі розв’язки цієї суперечности. Або Євангеліє помиляється, або ті люди, які перебувають у храмі, моляться й приступають до святих таїнств, насправді ще не знайшли скарбу, не знайшли Ісуса.
