Царство Небесне подібне ще до захованого в полі скарбу.
Один чоловік знайшов скарб, працюючи в полі. Та я хотів розповісти про декого іншого. Про десятки, сотні, а може, й тисячі тих, хто раніше ходив цим полем, працював на ньому, можливо, відпочивав і… нічого не знайшов.
В одному фільмі чоловік каже жінці, яка прощається з ним і звертає в якийсь провулок: «Куди йдеш, там нічого немає, там храм».
Чи не є так, що сьогоднішнє поле – це наші міста, селища й села? А скарб ніде не схований, а «лежить зверху» у вигляді наших храмів, де містяться скарби проповідуваного Слова Божого та звершуваних таїнств, де є живий Ісус? Проходимо, поспішаємо, прогулюємося поруч, але нічого не знаходимо. Або навіть заходимо всередину й далі залишаємося сліпі й глухі.
Як важко знайти скарб, що лежить під ногами.
