Дата і місце написання

Дата написання

Біблісти XIX ст. у цілому були одностайні щодо дати написання цієї книги – приблизно 80-85 р. по Р. Хр. У творах св. Ігнатія ми знаходимо докази використання Євангелія від Матвія. Багато вчених не схильні датувати це Євангеліє раніше за 80-85 рр. через припущення, що їх висуває гіпотеза двох джерел. Виходячи з того, що Євангеліє від Марка було написане близько 65 р. по Р. Хр., після смерти Петра, і що Матвій використав текст Марка як джерело, Євангеліє від Матвія мало би бути написане після 65 р. по Р. Хр.

Існували гіпотези, що Мт. 22:7 та гл. 24 передрікають зруйнування Єрусалима в 70 р. н. е, але мова 22:7 ґрунтується на Іс. 5:24-25 та Мал. 3:19, а гл. 24 викладена в загальних апокаліптичних термінах і не демонструє якогось особливого знання про те, що сталося в 70 р. по Р. Хр. З іншого боку, вважається, що цей текст містить свідчення про обізнаність із життям, яке було пов’язане з храмовим культом, проведенням богослужень та збором храмової десятини (5:23-24; 23:16-22; 17:24-27).

Так само непереконливою є дискусія про те, що тон, яким Матвій висловлюється про Закон та «їхні синагоги», означає, що його Євангеліє могло бути написане після так званого юдейського собору в Ямнії, де, як вважалося, християн виключили з синагог. Через вплив фарисеїв Ісус безперечно мусив би звертатися до Закону й висловлювати своє ставлення до нього. Ми знаходимо опис Ісусового ставлення до Закону в Євангелії від Матвія, і цей опис та усна традиція, на якій він ґрунтується, продовжує бути важливим у будь-якому юдейському контексті. Вираз «їхні синагоги», можливо, вказує на контроль, який мали фарисеї над цими інституціями, а не на розділення християнських та юдейських спільнот після собору в Ямнії. Нарешті, Мт. 23:2-3 не мало би сенсу, якби спільнота, до якої належав Матвій, була б відокремлена від синагог.

Якщо ми будемо досліджувати Євангеліє як самостійну працю, написану безпосередньо в домінуючому юдейсько-християнському контексті, ми побачимо, що проблеми, порушені в цьому тексті, досить точно відображають часи Ісуса та покоління Його апостолів. Недоцільно сприймати Євангеліє від Матвія як таке, що було створене в період після собору в Ямнії. Ті проблеми, які висвітлював Ісус, будуть важливими для християн юдейського походження так довго, як довго вони підтримуватимуть тісні зв’язки зі своєю юдейською спадщиною.

Місце написання

Біблісти, які вважають, що це Євангеліє призначалося для юдейсько-християнської спільноти, припускають, що воно могло бути написане в Палестині чи в одній із діяспорних спільнот. Більшість учених схиляються до того, що воно було створене в Антіохії в Сирії, тому що це місто вважалося важливим центром первісної Церкви (Дії 11:19-30; 14:24-15:35; Гал. 2:11-14). Якщо, згідно з думкою окремих Учителів Церкви, оригінал Євангелія від Матвія був написаний єврейською мовою, дуже ймовірно, що цей твір створений у Палестині. Найімовірнішим місцем написання могла були Галілея. Навіть якщо в Діях апостолів Лука зосередив свою увагу на цих теренах, де проживала юдейська діаспора, що фігурувала в описі Павлової місійної діяльности, він все-таки згадав і про те, що Церква існувала й продовжувала зростати в Галілеї та Самарії, так само як і в Юдеї (Дії 9:31). Юдеї, що проживали в Галілеї, могли спілкуватися трьома мовами (єврейською, арамейською та грецькою), тому що населення в цьому краї було змішане, і саме з цієї причини єврейське Євангеліє та його грецька версія могли виникнути в їхньому середовищі. Патристична традиція безперечно виступає на користь палестинського походження; існують підстави визначати місцем написання Галілею: 1) антифарисейська тональність цього Євангелія може свідчити про те, що це було місце, де вплив фарисеїв був дуже сильним; 2) тема переслідування невеликого кола пророків співвітчизниками-юдеями та засудження деяких Галілейських міст, чиї мешканці не прославилися своєю вірністю, вказує на Галілею; 3) саме в Галілеї вперше язичники висловлюють свою віру (8:5-13; 15:21-28); 4) тут автор особливо підкреслює фразу «Галілеє поганська», наводячи цитату в 4:12-16 з Іс. 9:1-2, якою він розпочинає опис служіння Ісуса (в Галілеї), що продовжується аж до 19:1. 5) Матвій підкреслює, що Ісус повертається до Галілеї після воскресення (26:32; 28:7,10,16), і саме в цьому місці текст завершується. Водночас північ Галілеї в південній частині Сирії, зокрема місто Антіохія, що розташоване аж на півночі, все ще є можливим місцем написання. У цьому разі, на думку Матвієвої авдиторії, поганська Галілея (територія для проведення місії з євангелізації сирійських християнських спільнот) простягалася на протилежний схил гори Гермон, що височіла вздовж південної лінії горизонту. Ось як близько християни в південній частині Сирії могли перебувати біля своїх релігійних та культурних коренів.

Авторство

Учителі Церкви вважали автором першого Євангелія саме Матвія, чиє покликання вони вбачали чітко описаним у 9:9. Переважна більшість сучасних біблістів заперечує цю думку. Це заперечення частково ґрунтується на гіпотетичній залежності Матвія від Марка. Хоч Євангеліє, власне, не містить прямої вказівки на автора, у самому тексті наявні певні ознаки, які можуть бути свідченням того, що автором був саме апостол Матвій. Насамперед у тексті є переказ про покликання Матвія; крім Матвія, в Євангелії згадується покликання лише чотирьох учнів Ісуса. Автор підкреслює, що Матвій був митником, який привів інших юдейських збирачів мита, щоб вони послухали Ісуса (пор. 9:9-11; 10:3), але він уникає того, щоб говорити про митників у принизливому тоні (пор. 5:46; 9:10,11; 11:19; 18:17; 21:31,32). Митник повинен був мати гарну освіту, вільно розмовляти як єврейською/арамейською, так і грецькою мовами, а до того ж бути обізнаним із латиною. Автор цього тексту Євангелія доводить, що знає ці мови. В інших синоптичних текстах про покликання Матвія його названо Левієм (Мр. 2:13-14; Лк. 5:27), що могло свідчити про його походження з коліна левітів. Якщо це було так, то це вказує на рівень його освіти й пояснює той факт, що він постійно вживає термін «первосвященики», адже садукейське священство в Єрусалимі після вигнання фактично замінило священство левітське. Існує припущення, що автор також міг бути «книжником», оскільки він вживає цей термін у 8:19; 13:52 у позитивному значенні.

Попередній запис

Еліністично-юдейське християнське Євангеліє

Уважно читаючи Євангеліє від Матвія, ми неодмінно звернемо увагу на його юдейське підґрунтя та походження. Автор тексту особливо наголошує на ... Читати далі

Наступний запис

Жанр і структура

З огляду на п’ять формул, якими закінчуються п’ять дискурсів («І ото, як Ісус закінчив ці слова...», пор. 7:28; 11:1; 13:53; ... Читати далі