Зерно – це початок (Мт. 13:24-30)

А коли люди спали, прийшов ворог…, і куколю між пшеницю насіяв, та й пішов.

Добро не падає з неба, добро має зрости, не дістаємо його відразу в готовому вигляді. Потрібен час, щоб воно дало плоди.

Так само й зі злом. Рідко коли зло постає відразу в усьому своєму розквіті. Воно теж з’являється спочатку у вигляді непомітного зерна – зерна, яке часто сприймають несерйозно, з гумором, – мовляв, навіщо переживати через таку дрібницю.

От тільки пізніше з цього зерна виростає кукіль. Пильнуймо, не засинаймо, й нехай не буде в нас навіть дещиці терпимости до зла.

Попередній запис

У всьому винна... людина (Мт. 13:18-23)

Послухайте ж притчу про сіяча. Легко звинувачувати інших у своїх невдачах, поразках і помилках. Цілий світ відповідальний, але тільки не ... Читати далі

Наступний запис

До часу (Мт. 13:24-43)

До жнив. «Залишіть, хай разом обоє ростуть аж до жнив» (Мт. 13:30). Бог терпеливий, дає час, дає шанс, але колись ... Читати далі