У всьому винна… людина (Мт. 13:18-23)

Послухайте ж притчу про сіяча.

Легко звинувачувати інших у своїх невдачах, поразках і помилках. Цілий світ відповідальний, але тільки не ми – то просто так вийшло, така ситуація, такі обставини, погані люди.

Джерело такого розуміння світу криється в деяких психологічних і педагогічних концепціях. Трохи іронізуючи й спрощуючи справу, можна сказати, що причиною всього, що погане, є гени, важке дитинство й те, що у дворічному віці ми нещасливо випали з ліжечка.

Не заперечую впливу біології та суспільства на те, як складається наше життя, але хочу нагадати базовий принцип: вплив генів і середовища, в якому зростаємо, не звільняє нас від відповідальности за те, що робимо.

У сьогоднішньому Євангелії в одному випадку винен диявол, а в інших випадках винна людська непостійність, залежність від турбот, спокуса розбагатіти – винна людина. Ми відповідальні за те, що робимо, – не звалюймо цього на інших.

Попередній запис

Зерно і ґрунт (Мт. 13:1-23)

Вийшов сіяч, щоб посіяти. Зерно – це Боже Слово. У ньому є життя, розвиток і сила. Потрібні, однак, умови, за ... Читати далі

Наступний запис

Зерно – це початок (Мт. 13:24-30)

А коли люди спали, прийшов ворог…, і куколю між пшеницю насіяв, та й пішов. Добро не падає з неба, добро ... Читати далі