Теорія двох джерел

Як розв’язок синоптичної проблеми найчастіше пропонують гіпотезу двох документів, яку часом називають теорією двох джерел. Ця гіпотеза припускає, що Євангеліє від Марка є найпершим із усіх трьох синоптичних Євангелій і що Матвій та Лука незалежно один від одного використовували Євангеліє від Марка як основу для своїх Євангелій. Але оскільки тексти Матвія й Луки містять матеріял, який не з’являється в Євангелії від Марка (наприклад, більша частина Нагірної проповіді та «картання» фарисеїв), то потрібно прийняти існування ще одного джерела, з якого Матвій та Лука, імовірно, отримали цей матеріял. Це джерело за браком кращої назви отримало назву «Q» (від німецького слова Quelle «джерело»).

Які існують причини для того, щоб підтримувати цей підхід?

Гіпотеза двох джерел розглядає і пояснює основну інформацію так.

По-перше, спираючись на потрійну традицію (наприклад, матеріял у Євангеліях від Матвія та Луки, що є спільним із Євангелієм від Марка), ця гіпотеза стверджує, що Матвій і Лука використали твір Марка як основне першоджерело і що в цілому вони взяли за основу Маркову послідовність викладу матеріялу та підбір лексичних засобів. Саме тому вони часто узгоджуються з Марком.

Оскільки Матвій та Лука незалежно один від одного використали твір Марка, не будучи знайомими з працями один одного, існує дуже мала ймовірність того, що один із них (скажімо, Матвій) змінив послідовність перикоп і лексичних одиниць, які ми бачимо в Марка. Коли ж обидва – і Матвій, і Лука – змінюють послідовність викладу та використання лексичних засобів, вони, як правило, не узгоджуються один із одним. Ця теза також цілком стосується послідовности перикоп, але при цьому існує достатня кількість фрагментів, узгоджених у використанні спільних лексичних засобів у Матвія й Луки, на відміну від Марка («другорядні узгодження»). Багато з цих узгоджень (спільних рис) виникли, можливо, у результаті збігу намірів Матвія й Луки покращити стилістику Маркової праці; іноді це відбувалося однаковими методами. Процес гармонізації текстів Матвія й Луки при копіюванні (переписуванні) манускриптів може налічувати й інші незначні узгодження. Однак існує кілька прикладів таких узгоджень, які не піддаються простому поясненню. Ці приклади демонструють досить серйозний виклик для теорії двох джерел.

Відсутність узгоджень між Матвієм і Лукою в матеріялі до Марка, що з’являється в співвідношенні 1:1, і після Марка 16:8, пояснюється припущенням, що обидва користувались твором Марка як основною схемою для свого наративу, але обидва мали бажання долучити оповіді про народження Ісуса та Його об’явлення. Проте оскільки твір Марка не містив таких оповідей, Матвій і Лука звернулися до інших (усних та писемних) джерел, очевидно, тих, що були поширені в їхніх спільнотах.

По-друге, стосовно «подвійної традиції» теорія двох джерел стверджує, що майже повна відсутність узгодження в послідовності викладу матеріялу є результатом того, що Матвій і Лука незалежно один від одного поєднали твір Марка з джерелом «Q»; і оскільки Матвій не був знайомий із твором Луки, він не міг піддаватися впливові цього твору, що являв собою комбінацію праці Марка та «Q» (і навпаки). Таким чином, наприклад, Матвій переказує Нагірну проповідь (запозичивши її здебільшого з джерела «Q») у місці паралельному до Мр. 1:21 (чи, можливо, 1:39, залежно від того, як ці два Євангелія узгоджені), тоді як Лука передає коротшу версію проповіді на рівнині в місці, паралельному до Мр. 3:20. Лука описує Ісусові докори фарисеям, і цей епізод відповідає Мр. 10:1; картання фарисеїв, описані в Матвія, з’являються в контексті, що відповідає Мр. 12:37-40. Навіть якщо між текстами Матвія й Луки є досить часті збіги, використано дуже подібний спосіб викладу, близький до подвійної традиції («Q») матеріялу (оскільки вони обидва використовували писемний документ), вони практично ніколи не узгоджуються з Марковим викладом матеріялу, що є саме тим, чого нам слід очікувати в разі, якби Матвій та Лука працювали окремо. З іншого боку, оскільки матеріял джерела «Q» мав свій установлений порядок, як ми це бачимо на прикладі історії про оздоровлення слуги сотника, що сталося після Ісусової вступної проповіді, Матвій та Лука (на яких справив вплив порядок матеріялу джерела «Q») розмістили зазначені фрагменти в тому самому порядку, навіть якщо порядок розташування тексту Нагірної проповіді та оздоровлення слуги порівняно з Марком відрізняється. Незважаючи на гіпотетичний характер матеріялу джерела «Q», імовірність того, що така добірка «висловів Ісуса» могла існувати раніше, підтверджена відкриттям апокрифу Євангелія від Хоми, тексту, який також містить добірку «висловів Ісуса».

Оскільки згідно з теорією двох джерел Матвія й Луку вважають незалежними один від одного авторами, у цілому вони не мають узгоджуватися між собою; так само в них не мало би бути місць, що суперечать Маркові. Отже, узгодження в доборі слів між Матвієм та Лукою і розбіжність із Марком («незначні узгодження») вважаються найбільшою проблемою теорії двох джерел.

По-третє, зазначена теорія пропонує також пояснення проблеми так званих дублетів у Матвія й Луки. Дублет – це повторення в тому ж самому Євангелії фрагмента, що є ідентичним чи дуже подібним за змістом і формою до «висловів Ісуса». Найбільш вражаючі повтори наявні в промовах у Матвія та Луки. Один варіянт вислову чи промови, проголошеної Ісусом, паралельний за формою та змістом із висловлюваннями, наявними в Марка; інший варіант не збігається. Прикладом цього є слова Ісуса про те, що потрібно взяти свій хрест, щоб стати Його послідовником. Ми знаходимо цей вислів у подвійній традиції (Мт. 10:38=Лк. 14:27), а також у потрійній традиції (Мт. 16:24=Мр. 8:34=Лк. 9:23), хоч і в дещо відмінній формі. Дуплети трапляються переважно в Євангелії від Матвія і меншою мірою – в Євангелії від Луки. Цей феномен можна досить легко пояснити, припустивши, що Матвій чи/або Лука запозичували одного разу вислів із тексту Марка, іншого – з джерела «Q». Однак прихильники гіпотези двох Євангелій пояснюють ці факти по-різному: дублети спочатку могли з’явитися в Матвія; Лука у своєму Євангелії скоротив їх, тоді як Марко пішов далі і продовжив процес скорочення.

По-четверте, прихильники теорії двох джерел звертають увагу на значення критики редакцій (Redaktionsgeschichtliche) у вивченні Євангелій, яка серйозно розвинулася в 1950-х роках. Цей метод, що звертає увагу на індивідуальний стиль та богословське підґрунтя текстів редакцій, підтвердив припущення теорії двох джерел. У потрійній традиції (Мт./Мк./Лк.) ми знаходимо свідчення, що особливості богослов’я та редакція Марка також присутні в Матвія й Луки. З іншого боку, у Марка ми не знаходимо характерних ознак, притаманних стилям Матвія і Луки. Надаючи пріоритет Євангелію від Марка як відправній точці, ми можемо порівняти Матвія та Луку з Марком, що допоможе нам визначити типовий стиль, лексичні засоби й богослов’я Матвія й Луки. Згідно з подвійною традицією (Мт./Лк.), особливості редакторських версій Матвія та Луки в цілому присутні в тих фрагментах, в яких вони відрізняються один від одного. Тому їхні узгодження виявляють термінологію, стиль і богословський напрямок, не притаманний для стилю Матвія й Луки. Це приводить нас до висновку, що Матвій і Лука незалежно один від одного використовували джерело «Q», що пояснює ці узгодженості, водночас долучаючи матеріяли з цього джерела у свої тексти відповідно до своїх поглядів та уподобань, що пояснює відмінності. Цей висновок підтверджує той факт, що в подвійній традиції особливості редакторської версії, притаманні стилю Матвія, не можна знайти в Луки, і навпаки, що робить гіпотезу про взаємозалежність Матвія і Луки досить малоймовірною. Таким чином, критика джерел і дослідження редакцій доповнюють одна одну. Результати підходу, який називають Redaktionsgeschichtliche, підтверджують гіпотезу двох джерел.

Попередній запис

Гіпотеза двох Євангелій

Назва гіпотези двох Євангелій ґрунтується на твердженні про те, що Євангеліє від Марка базоване на двох Євангеліях, написаних раніше, – ... Читати далі

Наступний запис

Теорія двох джерел (закінчення)

Які переваги цієї теорії? Насамперед гіпотеза двох джерел має перевагу, пропонуючи просте рішення для цілого комплексу літературної інформації, отриманої при ... Читати далі