Єврейська громада в процесі відновлення: перський період (закінчення)

У V ст. перед Р. Хр. єврейська громада боролася за збереження своєї релігійної ідентичности посеред величезної язичницької імперії та у внутрішній ситуації, далекій від ідеалу. Відійшли в минуле – принаймні на якийсь час – універсальні візії Ізраїля як «світла народів» (Іс. 49:6) і тих народів, які приносять свої пожертви, щоби прославити Ягве в Єрусалимі (Іс. 18:7). Тогочасною реальністю був Ізраїль, загрожений зісередини змішаними шлюбами і зобов’язаний підтримувати добрі стосунки з Персією на її умовах (пор. Неем. 10:28-31). То була ситуація, що мала повторитися ще не один раз у подальшій єврейській історії, а на долю Ездри та Неемії випало завдання приготувати народ до виживання в таких несприятливих обставинах.

Найважливішим скарбом, який вони передали нащадкам, була остання й остаточна версія Мойсеєвої Тори. Відтак перші п’ять книг Біблії за правління Ездри стали статутом для єврейської громади та наріжним каменем юдаїзму на ціле майбуття. Ездра як письменник запровадив у єврейському народі уряд книжника, якому судилося пережити уряди первосвященика та царя, а в римський період – стати хранителем єврейської традиції та провідником у невпинно мінливому майбутньому. Завдяки прийняттю Тори та поширенню її через тлумачення можливих у майбутньому ситуацій (Неем. 8:7-8), Ездра визначив функцію книжника та його наступників-рабинів як одну з найважливіших, бо саме з цього коріння перського періоду фарисеї виростили традицію усного Закону, який згодом було кодифіковано у формі Мішни і Талмуду та визнано поряд із Торою як нормативне право юдаїзму. Проте, як дисидентські голоси в VI ст. звертали увагу на те, що духовна спадщина Ізраїля містить набагато більше, ніж могла охопити реформаторська програма Зоровавеля та первосвященика Ісуса, так само й у V та IV ст. перед Р. Хр. лунали голоси, які звертали увагу на ті пророчі теми, що розгортали найбільш універсальні й есхатологічні аспекти віри предків. Тон задавав останній пророцький голос, який ми чуємо в СЗ (Мал. 1:11):

«Бо від сходу сонця й аж по захід його звеличиться Ймення Моє між народами, і кадиться в кожному місці для Ймення Мого дар чистий, бо звеличиться Ймення Моє між народами, – каже Господь Саваот».

Той голос пролунав також в ідилічній розповіді, яка єднала Давидів родовід із моавитянами (Рут. 4:17-22), – у розповіді про невдоволеного пророка, котрий марно прагнув завадити милосердному Божому наміру врятувати язичників ніневитян від зруйнування їхнього міста (Книга Йони), – й у словах провидця, котрий провістив наближення часу, коли Бог збирався вилити духа на кожне тіло (Йоіл. 3:1).

Наявність різних традицій у біблійних текстах, які постали в перський період, спонукала деяких учених виокремити дві релігійні течії: характерною рисою однієї з них була есхатологічна орієнтація, а другої – акцент на Божому Законі. Детальний аналіз матеріялів, про які йде мова, не дозволяє прийняти такої радикальної диференціяції. Картина, яку ми тут бачимо, демонструє радше значне розмаїття і наявність перспектив та мотивів, можливих для використання черговими угрупуваннями, які вважали їх багатозначними та корисними. Тому в широкому сенсі можна вести мову про тяглість, яку спостерігаємо, наприклад, у тому факті, що певні есхатологічні та месіянські мотиви, що з’явились у VI ст. перед Р. Хр., було підхоплено та пристосовано до нових ситуацій у II ст. до Р. Хр. Подібно до цього певні характерні риси програми реформ Ездри стали ознаками фарисейського юдаїзму в римський період, і ранні Ісусові послідовники, інтерпретуючи життя й послання свого Вчителя, черпали мотиви на кшталт Отрока Господнього та ініціятив Бога заради спасення поган. Розмаїття традиції, якої не можна зводити до простого дуалістичного розуміння періоду Другого Храму, дає важливий ключ для розуміння багатих інтерпретаційних можливостей, наявних у пізній біблійній і в ранній пост-біблійній релігії, – можливостей, що стали конструктивними елементами і єврейських, і християнських громад, які проросли з коріння єврейської Біблії.

Попередній запис

Єврейська громада в процесі відновлення: перський період

Падіння жахливої нововавилонської імперії було таким самим стрімким, як і її постання. Девтеро-Ісая інтерпретував Кірів розгром вавилонян і його едикт, ... Читати далі

Наступний запис

Під еліністичним впливом

Запекла боротьба між греками та персами за контроль над східним Середземномор’ям завершилася – завдяки блискавичним завоюванням Олександра Македонського в 332-322 ... Читати далі