2:10-16 – Диспут третій: «Зраджує Юда… бо… дочку бога чужого за жінку узяв»
Третій диспут починається розлогим вступним словом пророка (вв. 10-13). Прохання народу про пояснення з’являється тільки у в. 14. Відповідаючи риторичним питанням, пророк указує, що Бог – це Батько цілого вибраного народу і що між обома сторонами має бути взаємна довіра. Та новий союз – «заповіт батьків наших» – було осквернено. Юда скоїв огидні речі: святиню було осквернено, а «дочку бога чужого» – узято за жінку. Тут ідеться про те, що факт пошлюблення язичницьких жінок опоганив святе місто – точнісінько так само, як і в Єз. 44:7 присутність необрізаних чужоземців осквернила святе місце. Хоч Авраам, Мойсей і Давид, могли мати жінок-чужоземок, Втор. 7:3-4 забороняє шлюби з язичниками через небезпеку поклоніння іншим богам (пор. випадок зі Соломоном у 1Цар. 11:1-13). Неемія та Ездра розгорнуть цілу кампанію проти змішаних шлюбів і підтримають позицію нашого пророка (пор. Неем. 13:23-27 і Ез. 9-10). Далі пророк продовжує: «Нехай Господь вигубить кожного, хто таке робить, того, хто чуває та відповідає з наметів Якова, і хто дар приносить Господу Саваоту» (в. 12). Чоловіка, котрий відвертається від своєї жінки, щоб одружитися з чужоземкою, буде позбавлено підтримки громади. Друге звинувачення пророка яскраво висвітлює лицемірство тих чоловіків, котрі приходять до Храму в сльозах і нарікають на немилість Бога до них (в. 13). Звернення вибраного народу з проханням пояснити дає пророкові можливість розтлумачити фундаментальне обвинувачення: Ягве став свідком (Бут. 31:50) «між тобою й жоною юнацтва твого, якій ти невірність вчинив» (пор. Прип. 5:18). Вирішальним моментом тут є погане поводження зі жінкою, котра була «твоєю подругою» (єврейською: «прив’язана до тебе»), «дружиною умови твоєї». Тоді як Божа любов, відповідно до союзу, ще існує (1:2-5), і священики (2:8), і чоловіки (2:10 та 14) уже встигли зламати всі свої союзи з Богом.
Вірша 15 складно належно перекласти, і більшість варіянтів його перекладу вносять певні поправки в первинний єврейський текст. Буквальний переклад, можливо, міг би дати найкраще уявлення про зміст цього вірша: «Жоден іще досі не вчиняв так спосеред тих, хто має хоча би слід Божого Духа в собі. І чого ж той один прагне? Божого нащадка». Вірш 16 також є проблемним. Твердження «бо ненавиджу розвід», яке можна знайти в багатьох перекладах, хоч і спирається на вже виправлений текст єврейського першоджерела, та, проте, відповідає вже контексту – на відміну від стародавніх перекладів – Септуагінти і Вульгати, які, здається, допускають розлучення. Цей текст виразно проти відмови від «дружини юнацтва свойого» (в. 15). Урешті-решт, це описано як «вкривання насильством одежі своєї» (пор. Пс. 73:6). Такі дії відверто оголошено актом жорстокости щодо жінок. Розлучення – це не тільки зрада довіри.
