Загальний характер книги

Найбільше вражає така особливість Книги пророка Малахії, як використання в ній унікальної літературної форми, яку часто називають «диспут». Після заголовка, тобто після 1:1, уміщено шість диспутів, а закінчують книгу два доповнення в 3:22-24. Кожен диспут починається зі заяви Ягве чи пророка. Відтак богообраний народ просить ту заяву пояснити. І з’являються пояснення. Цю дидактичну структуру пророк доповнює словами або догани й осуду поширених зловживань, або підбадьорення і навіть любови.

Інтерпретаційні контексти

Оригінальний історичний контекст

Матеріял, викладений у Книзі пророка Малахії, цілком безперечно можна датувати періодом після відбудови Другого Храму в 515 році перед Р. Хр. Початковий ентузіазм на ту пору вже спав, а натомість мало-помалу почали з’являтися зловживання. Термін, ужитий в 1:8 на позначення поняття «начальник» (реhah), без сумніву, вказує на перський період (пор. Ог. 1:1). Проти таких самих зловживань, за які докоряє Малахія, пізніше виступатиме і Неемія. Священики недбало ставляться до своїх обов’язків стосовно принесення жертви Богові та щодо повчання богообраного народу (1:6-2:9). Книга Неемії 13:28-31 демонструє свою поінформованість щодо священицьких зловживань. Одруження зі жінками-язичницями засуджено й у Мал. 2:10-16, і в Неем. 13:23-27. Мал. 3:6-12 дає зрозуміти, що до того ж не плачено і храмової десятини. Схожу ситуацію спостерігаємо в Неем. 13:10-13. Ще однією часовою вказівкою – цього разу на середину V ст. перед Р. Хр. – можна вважати згадку про спустошення Едому в 1:4. На той час едоміти зазнавали утисків од арабських племен. Початковий ентузіязм, породжений поверненням із полону та відбудовою Храму, поступився місцем утомі та нудьзі. Чи дійсно це все варте того, щоб іти шляхами Господа (3:14)?

Книга Малахії в Новому Заповіті

Й апостол Павло в Посланні до римлян, і всі три євангелисти-синоптики надають текстам із Малахії нового звучання. У Рим. 9 апостол Павло пише про те, як Бог із власної волі обрав Собі народ Ізраїля, причому зробив це зовсім не з огляду людські заслуги останнього. Саме в такому контексті в Рим. 9:13 апостол цитує Мал. 1:2-3: «Полюбив Я Якова, а Ісава зненавидів». Апостол Павло демонструє нам, що, подібно до того як Бог не мусить робити Ісава спадкоємцем Своєї обітниці тільки через те, що той є первістком, так само він не зобов’язаний обмежувати спасення нащадками Авраама. У НЗ Божа воля проявляється в даруванні спасення і для євреїв, і для неєвреїв. Апостол Павло переносить твердження Малахії про Божу волю в контекст дарування спасення в Христі.

Тексти з Книги Малахії про пришестя Божого посланця євангелисти-синоптики застосовують до Івана Христителя. Наприклад, аби описати Іванову місію, Мр. 1:2 цитує Мал. 3:1 та Іс. 40:3. Євангелія від Матвія (3:3) та Луки (3:4) не використовують цього тексту з Малахії, а подають лише цитату з Іс. 40. А Євангеліє від Марка транспонує згадування пророка про того, хто готує до дня Господнього, на Іванову місію підготови до приходу Месії. Палке бажання пророків тут здійснюється в несподіваний спосіб: Євангеліє від Марка, цитуючи Книгу пророка Малахії, вказує есхатологічну важливість Ісусового пришестя: щоби проголосити Боже Царство.

Матвій і Лука пізніше використають у своїх Євангеліях Мал. 3:1. Після того, як посланці від ув’язненого Івана Христителя відійшли, Ісус перед народом із теплотою назвав Івана Божим посланцем, котрий торує Йому шлях (Мт. 11:10 і Лк. 7:27). Ці два євангелиста показують, що сам Ісус визнав есхатологічну місію Івана.

Очевидне ототожнення Божого посланця з пророком Іллею в Мал. 3:23 дозволяє Ісусові в Мт. 11:14 описати Івана як Іллю, який повернувся. І знову посланець Божий стає предтечею Месії. Подібно, як тоді, коли учні запитують Ісуса після Його переображення про повернення Іллі перед кінцем світу, Ісус стверджує, що «Ілля був прийшов, та зробили йому, що тільки хотіли» (Мр. 9:13 і Мт. 17:12).

Хоча Лука й не наводить питання учнів після Переображення, проте він теж ідентифікує Івана Христителя як того, хто має прийти перед днем Господнім на сповнення сказаного в Мал. 3:23. У Лк. 1:17 слова, приписувані архангелові Гавриїлу, підтверджують, що Іван ітиме перед Господом «в духу й силі Іллі, щоб серця батьків привернути до дітей». Лука вказує на життєво важливий характер Іванової місії напередодні кінця світу. Слова з Вепеdictus (тобто з «Пісні Захарії», Лк. 1:68-79) повторюють ту саму думку (Лк. 1:76). Таким чином, кожен євангелист трактує слова Малахії як такі, що сповнилися, завдяки ключовому внеску Івана Христителя в підготову до пришестя Месії.

У Мал. 3:2 Господь приходить до Храму, щоби почати Божий суд і очищення. І тут варто замислитися, чи вплинув цей текст на передання в Мр. 11:15-19 і в Ів. 2:13-22 про Ісусове очищення Храму від торговців.

Книга Малахії в патристичних творах

Дідахе (гл. 14) завершує свої аргументи стосовно Євхаристії використанням Мал. 1:11 і 14: «Бо сказав Господь: «І кадиться в кожному місці для Ймення Мого дар чистий»; «Я Цар великий, – говорить Господь, – і серед народів грізне Моє Ймення!»». Автор дає зрозуміти, що «дар чистий» – це Євхаристія. Святий Юстин мученик ідентифікує неприйнятні жертвоприношення та чистий дару, про що йдеться в Мал. 1:11-12 (Діялог із жидом Трифоном, гл. 28 і 41), відповідно з юдейським богослуженням і з християнською Євхаристією. На думку Юстина, цей текст голосить про відмову від юдаїзму та провіщає християнську Євхаристію. Святий Іриней Ліонський (Adversus Haereses 4. 17. 5-6) міркує подібно, коли використовує текст із Мал. 1:10-11. Для Іринея в цьому тексті передбачено кінець єврейських жертвоприношень. Кирило Єрусалимський (Catechesis 18. 25) використовує Мал. 1:10-11, коли пише про відмову від «церкви» юдейської та про заміну її на Церкву «католицьку».

Ще один значущий приклад християнської інтерпретації Книги Малахії можна добачити в патристичних коментарях до 3:1. Для Єроніма Стридонського (Іп Маl. 3) Господнім посланцем із в. 1 є Іван Христитель, а Господь, котрий приходить до Храму, – це Спаситель. Кирило Єрусалимський (Catechesis 15. 2) убачав у тому самому вірші натяк на два пришестя Христові: «Господь», котрий увіходить до Свого Храму, є натяком на перше пришестя, тоді як прибуття «ангела союзу» натякає на друге пришестя, – ймовірно, з огляду на згадку про Божий суд у 3:3 та 5.

Попередній запис

Розділи 12-14

12:1-13 – Очищення Єрусалима Як і в 9:1, поява нового підзаголовка («Пророцтво Господнього слова...») сигналізує про початок нового й останнього ... Читати далі

Наступний запис

Диспут перший і другий

1:1 – Заголовок Книга Малахії починається раптово, у спосіб «стакато». Перші її слова схожі на слова зі Зах. 9:1 і ... Читати далі