10:1-2 – Віщуни
Цей фрагмент критикує тих, хто практикує пророкування долі та обманює народ. Таку практику часто засуджували в інших книгах (Лев. 19:31 і 20:6; 1Сам. 15:23 та Мал. 3:5) і вважали чужою вірі в Ягве (Єз. 21:26). Тему отари без пастиря випереджує критична заувага в 11:4а. Пророк каже про безумовне покладання на Бога як про альтернативу звернень до віщунів.
10:3-11:3 – Проти пастирів
Це віщування містить гостру критику на адресу пастирів (так названо лідерів громади). Текст оголошує про повернення тих, хто ще перебуває в Єгипті й в Асирії – класичні назви, які позначають землі Лагідів і Селевкідів. Перехід через Червоне море викликає в пам’яті розповідь про Вихід, а пересихання Нілу є тут лише додатковим елементом. Як і в першому випадку, тут також описано славні діяння, які прославлятимуть учинки Ягве для користи Його народу. Це віщування завершують нові звинувачення на адресу пастирів, котрих буде усунуто; і це повідомлення відразу переносить нас до початку наступного фрагмента.
11:4-17 – Два киї
Це віщування гостро критикує лідерів громади. Вони, ймовірно, є священиками, хоч образ пастиря в стародавній літературі частіше пов’язано з царем (Єр. 23:1-3 та Єз. 34). За винятком Давида (Пс. 78:70-72) та, хоч як дивно, чужоземного царя, як-от Кира (Іс. 44:28), образ пастиря в ЄЗ зазвичай використовують лише для того, щоби критикувати дії царів (Єр. 2:8 і 10:21). Істинним Пастирем є тільки Ягве (Пс. 23 й Іс. 40:11). Одначе нас підбадьорює та позитивна метафора, яка повідомляє про нових пастирів, котрих призначить Бог, аби вони заступили тих, хто зрадив Божі заповіді (Єр. 3:15 і Єз. 34:23).
Цей текст використовує образ отари, щоби засудити лідерів богообраного народу, котрі продавали рабів. У цьому бізнесі вони почувалися такими безкарними, що навіть дякували Богові за здобуте в такий спосіб багатство. Пророк також засуджує загалом беззаконня та здобуття нелюдськими засобами багатства правителів. Він каже тут про трьох пастирів, чий авторитет упав так низько, що їх було рішуче усунуто. Ми не знаємо, кого пророк мав на увазі, хоча ті особи, без сумніву, були релігійними та світськими провідниками, а заодно й тими, хто збагатився завдяки участі в работоргівлі.
У цьому оповіданні пророк подає декілька символічних актів. Згадані киї мають особливе значення. Вони називаються «Милість» та «Згода». Кий є інструментом, який використовує пастух для орудування отарою. Переламування кия під назвою «Милість» вказує на розрив відносин між Ізраїлем і суміжними країнами. Ці відносини в богословській площині було базовано на тому факті що Бог – це Бог усіх народів, – але цей факт використали, щоби виправдати работоргівлю. Критика релігійної легітимности таких відносин показувала жорстокий характер тієї підприємницької діяльности, яку провадили лідери нації. Відтак пророк описує свій другий символічний жест: вимагає для себе платні. Тридцять срібних шекелів тут запропоновано як еквівалент вартости раба (Вих. 21:32). Якщо це та сама ціна, за яку продано когось із юнаків котромусь чужоземцеві, то цей символ набуває особливо гіркого звучання: священики мають намір заплатити Господньому пророкові грошима, які надходять від продажу рабів. Відверто замала платня та підозріле походження цих грошей є виразними доказами злої волі тих духовних лідерів і їхньої відмови від Божого слова, що його голосить пророк.
Слідом за цим уміщено розповідь про переламування кия під назвою «Згода». Можливо, при цьому ми стаємо свідками остаточного розмежування Юдеї та Самарії, а відтак повідомлення про їхній розрив маніфестує той внутрішній поділ, який давно існував глибоко всередині ізраїльського суспільства. Цілком імовірно, що Самарія була пов’язана з работоргівлею чи слугувала торговельним перехрестям для інших країн, які ту торгівлю провадили. Проголошення роз’єднання Юдеї та Самарії показує, на думку пророка, що справжня єдність не може бути тривалою, якщо вона спирається на несправедливість і на підступність.
Це віщування закінчується проголошенням остаточного акту засудження та покарання тих лідерів, котрі так і не спромоглися захистити богообраний народ. Ягве сам призначить пастиря, та не для допомоги провідникам, – радше цей пастир занапастить їхню підприємницьку діяльність і їхні життя.
