Розділи 1-2

1:1-6 – Ці вірші слугують передмовою до 1:7-8:23. Тут нас повідомляють, що саме в другий рік правління Дарія (518 р. до Р. Хр.) це Слово Господнє надійшло до Захарії. Пророк починає з нагадування народові про заколоти його батьків. І хоча стародавні пророки й закликали тих до навернення, та вони зазвичай не прислухалися до їхнього голосу. Особливо в цих рядках вирізняються три елементи: 1) Захарія наполегливо радить народові не відкидати Божого слова, як те зробили його предки; 2) пророк утверджує себе в традиції великих речників Господніх. Його послання підхоплює та продовжує послання та дух пророків довавилонського періоду, котрі прагнули виправити поведінку народу; 3) стає зрозуміло, що трагедія полону стала наслідком поведінки богообраного народу, який – як те часто бувало – не почув Божого послання (в. 6).

Видіння

Від 1:7 до 6:15 триває серія з восьми видінь і деяких інтерпольованих віщувань. Це є сцени, побачені протягом ночі, в яких різноманітні елементи набувають символічного значення. Ягве завжди діє за посередництвом ангелів, один із котрих говорить зі Захарією, щоб установити персональний контакт, надихнути його і пояснити йому певні ситуації, в яких пророк опиняється. Четверте видіння (3:1-7) має літературну структуру, відмінну від решти, і це змушує нас припустити, що воно не належить до первісної композиції групи видінь. Залишивши його поки що без розгляду, ми бачимо, що позосталі сім упорядковано концентрично: видіння 1 і 2 (1:7-2:4), так само як і 6 та 7 (5:5-6:8), провіщають Божу кару для чужоземців і засуджують ідолопоклонство. Видіння 3 (2:5-9) і 5 (5:1-4) оголошують відбудову міста й очищення народу. І, врешті-решт, центральне [восьме] видіння (4:1-10) розташовує перед нашим внутрішнім зором світильник і двох помазаників (Зоровавеля та первосвященика Ісуса) як умілих майстрів, котрі ту відбудову здійснять. І от до цієї схеми ми згодом додамо четверте видіння – про одяг первосвященика Ісуса (3:1-10), – щоб у такий спосіб наголосити його особу та звеличити його роль як архиєрея: і в цей час, і в майбутньому, яке чекає на народ Ізраїля. А стосовно в. 6:11, то цілком імовірно, що його могло бути змінено заради підсилення цього моменту (див. далі).

1:7-17 – Вершники

Після характерного вступу, який дозволяє гадати, що фрагмент 1:1-6 могло бути внесено до цього тексту при другому редагуванні, ми натрапляємо на перше зі згаданої серії видінь. Воно описує вершників, котрі мандрують землею як Божі емісари, чиє завдання – пильнувати і пересвідчуватися, що у світі все спокійно. Це є натяком на умиротворення, яким насолоджується Перська імперія за часів Дарія. Та Єрусалим і Юдея залишаються приниженими, бо, як указує автор, Ягве був розгніваний на Свій народ протягом попередніх сімдесяти років. Зазначений час охоплює період від зруйнування Храму (587 р. перед Р. Хр.), і протягом того часу не було жодної змоги відновити культ Ягве, як і за часів Першого Храму. Згадка про ті сімдесят літ дозволяє помістити описану подію в 517 р. перед Р. Хр. – за два роки до освячення Другого Храму в Єрусалимі. Ангел, котрий є тут співрозмовником, благає Ягве змилосердитися над містом і над Обіцяною Землею. І на відповідь Бога не доводиться чекати довго: починаючи з цього моменту, Бог ізнову обдаровує Свій народ милістю. А його гнів на Єрусалим перетворюється на роздратування тими язичницькими народами, які були сусідами Юдеї та які, ймовірно, не дозволили цілковито знищити своїх місць культу. Це видіння завершує заява про те, що Храм буде відбудовано, а Єрусалим ізнову стане містом, що його обрав Господь. Отже, Бог не забув про Свій народ.

2:1-4 – Роги та ремісники

У наступному видінні описано чотири роги. Загалом, у всіх культурах стародавнього Сходу роги є символом влади. Це – ніби образ політичної сили, яка височіє над народом і підпорядковує його собі. У випадку з Юдеєю, Ізраїлем та Єрусалимом роги є конкретним натяком на ті язичницькі народи, які розпорошували євреїв по світу (наприклад, на халдеїв, які в VI ст. перед Р. Хр. депортували вибраний народ до Вавилона), або ж роги натякають на персів чи на греків, котрі застосовували політику переселення цілих областей підкореного населення, щоби запобігти повстанням проти себе (Йоіл. 4:2,6). Роги мають тут й інше значення, а саме чотирьох виступів вівтаря, де спалювали жертви, у цьому випадку йдеться про вівтарі чужих народів. Такі вівтарі було оздоблено різьбленням на камені, а їхні наріжні кути було піднято так, аби вони були подібні на роги тельця – популярного бога в усіх культурах стародавнього біблійного світу. Згадка про роги може стосуватись і язичницьких народів, які розпорошували світами ізраїльський люд, й ідолопоклонства, яке практикували прабатьки, що і призвело до того, що люди зійшли з праведного шляху богообраного народу (1:4-5). В обох випадках завдання чотирьох ремісників – знищити тих, хто ображав народ Ізраїля.

2:5-9 – Міряльник

У третьому видінні йдеться про чоловіка з «мірничим шнуром» (Єз. 40-42). Він обмірює місто, щоби відбудувати його. Це – видіння про благословення та про надію, і воно оголошує, що поставлені завдання вже в процесі реалізації та що незабаром місто знову буде заселеним, як те було раніше; його наповнять люди та худоба, і цього разу Ягве буде для міста наче «огняним муром», який захищатиме його від усіх небезпек.

2:10-17 – Заклики до повернення

Це віщування є закликом повертатися до юдейської землі. Його адресовано євреям, котрі живуть у Вавилоні й котрі з тієї чи тієї причини ще не повернулися з полону. Встановлено, що вони перебувають там тому, що їх по цілій землі розсіяв Ягве. Такий богословський спосіб розуміння полону інтерпретує його як наслідок гріхів богообраного народу. Проте це, здається, не суперечить необхідності засудження несправедливости й агресії народів, які завоювали ізраїльтян і позбавили їх рідної землі. А тепер, коли для Ізраїля настав час возз’єднатися, сам Господь закликає народ повернутися на землю прабатьків.

Досить імовірно, що деяким євреям бракувало впевнености в тому, що місто і Храм буде відбудовано чи що в Юдеї знову з’являться богослуження та юдейська громада. Становище перших репатріантів не було сприятливим ані економічно, ані, можливо, і політично. Для багатьох євреїв, котрі вкорінювалися на берегах Євфрату вже протягом більш як двох поколінь, безпечніше було залишатись у вигнанні, ніж повертатися на ненадійну територію, де на той час з’явилися нові правителі й де на них чекала робота з відбудови країни. Оголошення вселенськости влади Ягве («Дня того прилучаться люди численні до Господа» (2:15), безумовно, вказує на зниження значущости влади вавилонських богів, які змагалися з Богом євреїв за панування над Усесвітом. Релігія вавилонян у межах їхнього пантеону богів і героїв мала більший престиж, аніж релігія ізраїльтян, і тому є ймовірність, що багатьох євреїв спокушали принади ідеологічної сили імперської релігії. З цієї причини необхідно було, щоби вони ще раз підтвердили владу над ними Бога та винятковий вибір Єрусалима як місця свого проживання і культу.

Попередній запис

Книга пророка Захарії в єврейському й у християнському Писаннях

На початку цієї книги є згадка про «перших пророків» (1:4-6; пор. 7:7). Захарія особисто зацікавлений пояснити, що його послання відповідає ... Читати далі

Наступний запис

Розділ 3

3:1-7 – Первосвященик Ісус Мета цього видіння – звеличити постать первосвященика Ісуса. Літературно-лінгвістична структура відрізняється від решти видінь – факт, ... Читати далі