Консультація, відповідь і наслідок

2:10-14 – Консультація, відповідь і наслідок

Цей фрагмент є не промовою, виголошеною до слухачів, і не дискусією з ними, а радше звітом про нараду, яку, за Божим дорученням, провів Огій зі священиками (в. 11), хоча та нарада могла передувати публічному оголошенню її результатів (в. 14). Чому ж Огій мав би консультуватися зі священиками? Тому, що вони були хранителями Тори, яка слугувала не тільки «Законом» у вузькому сенсі цього слова, а ще й – понад те – книгою «повчань» щодо справ, пов’язаних із храмовим культом і з релігійними практиками (пор. Єр. 18:18). Огій ставить два питання, які стосуються наслідків контакту з тим, що посвячене (йдеться про «посвячене м’ясо», якщо воно є частиною мирної жертви) і з тим, що нечисте, передусім із трупом (пор. Лев. 22:4). Відповіді дозволяють усталити різницю: контакт із чимось посвяченим не освячує, натомість контакт із чимось нечистим занечищує (вв. 12-13).

Огій насправді не дуже пояснює причини такої різниці. Важливим є наслідок, який він виразно формулює у в. 14: Ягве сприймає як нечисте все, що люди приносять Йому в жертву (вислів «народ цей», подібно як в інших книгах СЗ, має принизливе значення). Чому? Тому що його торкалися люди, котрі самі є нечистими. Нечистість офірувальника переходить на офіру.

1:15а-2:15-19 – Обіцяне благословення

Багато критиків гадають, що початок 1:15, який є неповним, початково було поєднано з пророцтвом 2:15-19, так що двадцять четвертий день шостого місяця був би датою другого Огієвого виступу. Можливо, в. 17, який значною мірою пов’язано з Ам. 4:8, є доданим, хоча з огляду на це постають складні для вирішення текстові проблеми. Якби ж його було вміщено відразу після в. 14, він пояснював би нечистість жертв, які складають люди. А от у місці, в якому він є, вірш перериває логічний ланцюжок висновків. Щоправда, вірш пояснює, чому Бог відмовляє Юдеї у Своєму благословенні, проте наводить різні причини цього: відсутність правдивого Храму чи гріхи людей.

Тематично цей фрагмент дуже нагадує перший виступ Огія: пророк демонструє наслідки браку Божого благословення в житті людей і постійно закликає до роздумів (вв. 15 і 18; пор. 1:5,7). З обох фрагментів виразно видно, що врожай є поганим, а надії – безплідними. Проте ці фрагменти пропонують різні ракурси. Тепер не йдеться про те, щоби з’ясувати причину такого становища; важливою є впевненість у радикальній зміні: Боже благословення супроводжуватиме Юдею. Та впевненість пульсує в словах пророка, що то саме дата початку відбудови буде остаточною межею зміни: є «до» (вв. 15-16) і «після», або, якщо точніше, «віднині і надалі» (вв. 18-19).

2:20-23 – Обіцянка Зоровавелеві

Згідно з 2:10-14, пророцтво Зоровавелеві датовано двадцять четвертим днем дев’ятого місяця. У початковій частині вжито ті самі вислови, що й у 2:6-7, чи доповнювальні до них. Пророк скорочено описує космічну катастрофу (в. 21), зате значно детальніше розгортає мотив знищення сили царств (в. 22). Ягве нищить військову потугу, скеровуючи одних проти других, «попадають – кожний від меча свого товариша». Ми далеко відійшли від узаємної згоди щодо того, щоби повністю відмовитися від використання зброї (пор. Іс. 2:4; Мих. 4:3).

Це – початковий етап, що готує майбутню віднову вибраного народу («того дня»), про яку пророк не стільки каже, скільки натякає. Його слова стосуються Зоровавеля. Хоча називання когось «Господнім слугою» є частим, одначе вислів «Мій рабе» свідчить про ближчий зв’язок. Спонтанно виринає порівняння з Девтеро-Ісаєю; у його текстах цей вислів пов’язуємо або зі загадковим «Господнім Отроком» (Іс. 42:1; 49:3; 52:13; 53:11), або з Ізраїлем загалом (Іс. 41:8-9; 42:19; 44:1-2,21; 45:4). Деякі фрагменти, що стосуються Ізраїля, пов’язують цей вислів із вибраністю народу (Іс. 41:8; 44:1-2), як те є в Книзі Огія, тільки тут конкретно йдеться про вибраність однієї особи. Тому обґрунтованим є висновок, що цей фрагмент мовить про місію служби Божому народові (пор. Єр. 1:5, хоча Єремія виразно не згадує про вибраність).

Менш очевидним є порівняння людини з печатним перснем, навіть якщо це перстень Ягве. Печатний перстень засвідчує справжність документів; це – печать (пор. 1Цар. 21:8). Його носили на шиї (пор. Бут. 38:18) чи як перстень на пальці (пор. Єр. 22:24). Багато чого пояснює фрагмент із Книги пророка Єремії, хоч акценти там розставлено інакше: хтось є мовби перстень, який стягають із пальця, щоби викинути; натомість Зоровавель є вибраним, і його призначення – бути печаттю. Чи це оголошення про відновлення Давидової династії в особі Зоровавеля? Дивно, що пророк не згадує про те, що Зоровавель був князем, Давидовим нащадком. Важливою є сила Ягве, а не міць монарха чи династії. Проте, незалежно від того, чи підтверджено відновлення монархії, чи ні, одне залишається безсумнівним: роль Зоровавеля є підданцем; він буде лише знаком абсолютної та вселенської влади Ягве.

Ми, християни, у процесі розвитку об’явлення навчилися дивитися на речі в особливий спосіб. Наше прийняття живого Бога та наше віддавання Йому чести «у дусі й правді» (Ів. 4:24) вже не зумовлені певним місцем чи побудованим на ньому Храмом (пор. Ів. 4:21). Тому що Слово стало тілом і оселилося між нами (пор. Ів. 1:14), ми глибоко переконані, що Отець остаточно благословив нас в Ісусі Христі, а також, що Його благословення є чимось кращим, аніж добрий урожай чи успіхи наших планів і проектів. Це благословення – духовне: «Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що нас у Христі поблагословив усяким благословенням духовним у небесах» (Еф. 1:3). Якщо Бог не бере участи в тому, що відбувається з нами тут і зараз, це не означає того, що Він відсутній. Просто після приходу Христа ми не можемо вже тлумачити те, що з нами відбувається, як нагороди чи покарання, як безсумнівний знак Божого благословення чи як його відсутність: «Коли ми надіємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасніші від усіх людей!» (1Кор. 15:19).

Попередній запис

Час будівництва

1:1-14 (15а) – Час будівництва Зі вступу (в. 1) до першого Огієвого виступу, як і до решти в цій книзі, ... Читати далі

Наступний запис

Особливості книги

У Книзі пророка Захарії можна виокремити дві секції, які наводять на думку про дві різні епохи та про двох різних ... Читати далі