Час будівництва

1:1-14 (15а) – Час будівництва

Зі вступу (в. 1) до першого Огієвого виступу, як і до решти в цій книзі, видно, що слово Ягве є подією, яка відбувається в належний час. Це – опосередковане слово; воно доходить до адресата за посередництвом пророка. Вступ згадує лише про намісника Зоровавеля та про первосвященика Ісуса, проте в. 12 (пор. в. 2) деталізує, що Огій говорив до цілого народу і що робив те відкрито. Вислів про «ввесь останок народу» доводить, що Ізраїль, переживши катастрофу вавилонського вигнання, залишається свідомим того, що він є «останком» Ізраїля, як заповідав і обіцяв Бог, зокрема в пророцтвах Ісаї та його школи. Згадка про намісника та первосвященика є важливою. Хоча вони не мали автономної влади (в той час Юдею було підпорядковано персам), однак були авторитетні, що мало вирішальне значення для успіху розпочатої справи. Якщо первосвященик мав бути в особливий спосіб залучений до відбудови Храму, то намісника Зоровавеля стосувалася спеціяльна обіцянка (2:20-23).

Вихідним пунктом пророцтва є слова про Господній Храм, які вимовляє народ: ще не настав час для відбудови святині (в. 2). Пророк намагається витягнути люд зі стану такого безсилля. Він не деталізує зовнішніх причин, які могли би спонукати юдеїв до дії; він лише підкреслює те, що немає виправдання для жодного зволікання та що кожна затримка при виконанні завдання приносить їм шкоду. Люди живуть уже у «домах, покритих кафлями», натомість «Господній дім» і далі лежить у руїнах (в. 4; пор. 9). Бажаючи зрозуміти значення різниці між будинками людей і домом Господнім, маємо пам’ятати, що, попри пророцьку критику культу чи таких текстів, як 1Цар. 8:27, через цілу єврейську Біблію проходить думка, що то сам Бог обрав Храм як місце мешкання для Свого імени; його Він Собі вподобав, і з височини Свого Храму Він об’являє Свою славу та благословляє Свій народ (пор. особливо Пс. 132:13-16). Саме про це, тільки в стислій формі, йдеться у в. 8: «…в ньому знайду Я вподобу, та буду шанований, каже Господь».

Поліпшує розуміння тексту Книги пророка Огія контекст Пс. 132. Пророк закликає бути уважними і просить замислитися: «Зверніть ваше серце до ваших доріг!» (вв. 5 і 7). Він кидає виклик і наводить факти, які пояснюють ситуацію народу. Факти наведено у двох переліках (вв. 6 і 9). Їх переривають два вірші, щоби донести до свідомости всіх пропозицію, пов’язану з цими переліками: люди мусять подбати про матеріяли і негайно розпочати відбудову Храму.

Який зв’язок між браком матеріалів і дорученням відбудовувати Храм? Погані врожаї – це не наслідок лихої долі, а діяння Ягве. «Я» активної волі Ягве звучить у таких віршах: «Розвіюю те» (в. 9); «Я кликав посуху» (в. 11). Слово пророка спонукає шукати глибшу причину того, «защо» (в. 9) ті лиха вражають Юдею. Відповідь є такою: «За храм Мій, що збурений він» (в. 9). Благословення Ягве не супроводжує народ саме тому, що Храм лежить у руїнах. Однак усе зміниться, коли його відбудують.

Реакція Зоровавеля, Ісуса та народу – позитивна: їх охоплює шанобливий страх перед Господом (в. 12). Огій заохочує їх діяти з переконанням і впевненістю, що Ягве їм допомагатиме: «Я з вами» (в. 13). Відбудова незабаром розпочнеться (в. 14). Тут, одначе, з’являється певна проблема: чи початок в. 15 слід інтерпретувати як детальну хронологічну вказівку щодо початку робіт, які беруть відлік від двадцять четвертого дня шостого місяця, чи як вірш, що стосується іншого місця й упроваджує іншу тему? Коментатори часто вибирають цей другий варіант, твердячи, що наведену дату треба достосувати до вв. 15-19 із гл. 2, які було вставлено в неправильному місці. Проте, з перспективи кінцевого тексту, в. 15 можна потрактувати лише як закінчення 1:1-14. Огій виступив із промовою і, хоча й переконав владу та народ, одначе мусив іще минути певний час, аби рішення було прийнято і роботи – заплановано.

1:15б-2:9 – Храм і Господня слава

Проблема, яка постає перед критикою, – це зв’язок в. 5 із контекстом. Якщо вислів «Я склав з вами заповіта», є доповненням наказу «до праці!» з попереднього вірша, то перед нами заклик дотримуватися закону, який дав Ягве. Одначе тематичний зв’язок із посланням цієї книги не є тут очевидним. Здається, варто було б обміркувати можливість того, що принаймні початок цього вірша було додано. Вірш 5 видається не пов’язаним ані з в. 4, ні з тим фрагментом, який містить слова про допомогу та заохочення при роботах із відбудови Храму.

Читаючи Книгу Огія, можемо мати враження, що її дія не розгортається; що тут постійно підкреслювано те, про що вже була мова. З погляду тематики, наше враження не є правильним. Звідки ж таке постійне наполягання? Отож, в Юдеї жили ще ті, хто бачив славу Соломонового храму, що його зруйнували вавилоняни. А через те, що пам’ять зазвичай ідеалізує минуле, будь-яке порівняння теперішнього часу з минулою славою неминуче свідчить на користь минулого. Отже, слова тих, хто пам’ятав давній храм (в. 3: «Хто серед вас позостався, що бачив цей дім у першій його славі?»), могли знеохотити будівничих.

А тому перед Огієм постає нелегке завдання втілити Божий задум, запрошуючи людей порівняти славу давнього храму Соломона зі славою теперішньою дому Господнього (в. 3). Огієві, коли він промовляє слова заохочення, важливо, щоби думка про Храм, відбудову якого нещодавно розпочато, не була прихильною. То правда, що слави Храму після вигнання не можна порівняти зі славою Храму Соломона, та пророк може передати людям Божу обіцянку великої зміни, яка настане: Ягве наповнить славою також і новий Храм (в. 7), навіть більше: «Більша буде слава цього останнього дому від першого, говорить Господь Саваот» (в. 9).

Поняття «слава» є центральним, і його повторено тричі. У вв. 3 та 9 порівняння слави храму Соломона і теперішнього дому Господнього є наскрізним, але пророк сповіщає, що значення нового Храму зміниться. У в. 7 викладено причину такої зміни: Ягве наповнить славою новий Храм не тільки тому, що туди «прийдуть коштовності всіх народів» – хоча цей елемент найбільш показовий, – але також тому, що Він сам замешкає в Храмі. Храм – це місце перебування Його слави (пор. Вих. 40:34-35; 1 Цар. 8:11).

Оголошена зміна є водночас обґрунтуванням, навіщо потрібно продовжувати роботу (в. 4). Пророк адресує те саме слово «заохоти» Зоровавелові, Ісусові та народу. Немає вже місця для пригнічености, бо їх супроводжує Ягве. З’являється навіть загадкова рівнозначність між «Я з вами» та присутністю «духа» Ягве, яку один пізніший пророк визнає даром par excellence в останніх часах (Йоіл. 3:1-2), а євангелист Лука добачить її втілення в день П’ятдесятниці (Дії 2:17-21, де цитовано Йоіл. 3:1-5).

Першою ознакою вигідної для Юдеї зміни буде виняткове Боже втручання. Його описано як космічну катастрофу: «Я затрясу небо та землю, і море та суходіл!» (в. 6). Огієва мова нагадує описи знаків, прикметних для кінця часів, в апокаліптичній літературі, що розвинеться в майбутньому. Також й інші народи зазнають могутнього втручання Ягве і прийдуть до Єрусалима зі своїми скарбами (вв. 6-7) – цю ідею багато разів висловлено у єврейській Біблії (пор. Пс. 72:10-11). Але прибуттю до Єрусалима також надано вигляду радше перспективи універсалізму (Іс. 2:2-4; Іс. 56:6-8; Мих. 4:1-3; Зах. 8:20-23).

З початку в. 5 хтось вирішив, що слушно буде підкреслити інший аспект. Тут ішлося б уже не тільки про заохочення людей до праці (такий був сенс цього фрагмента аж до кінця в. 4), але також про практичне застосування вимог союзу, який Ягве уклав із Ізраїлем за часів Виходу. Одна річ – заохочення до праці, а інша – вимога вірности Закону. Ця друга не стосується безпосередньо теми Книги пророка Огія.

Попередній запис

Вступ

Книга пророка Огія, десята в збірці малих пророків, є короткою і майже монотематичною: пророк веде мову про нагальність для Юди ... Читати далі

Наступний запис

Консультація, відповідь і наслідок

2:10-14 – Консультація, відповідь і наслідок Цей фрагмент є не промовою, виголошеною до слухачів, і не дискусією з ними, а ... Читати далі