Вступ

Книга пророка Огія, десята в збірці малих пророків, є короткою і майже монотематичною: пророк веде мову про нагальність для Юди та для Єрусалима якнайшвидшої відбудови Храму. Після появи декрету Кира, перського царя (538 р. перед Р. Хр.), частина юдейського населення, яку послав у вигнання Навуходоносор, могла повернутися до рідної землі. Коли Огій розпочинав свою пророцьку діяльність, було заледве відновлено вівтар для жертвопринесення. Такий незначний поступ у роботах частково спричинила протидія сусідів юдеїв (пор. Ездр. 1-6).

Ми дуже мало знаємо про Огія, а щодо тих відомостей, які маємо про нього, то їх завдячуємо винятково його книзі, хоч у розповіді про початковий період після повернення з вигнання Ездра підтверджує ту роль, яку відіграли Огій і Захарія при відбудові Храму (пор. Ездр. 5:1). Огій – єдина особа в Біблії з іменем Chaggaj («моє свято»).

Огій вістив слово Господнє в конкретний час і в конкретному місці. Він часто використовував пророчі формули. На деякі з них натрапляємо у вступі, напр.: «Було Господнє слово…» (1:1,3; 2:1,10,20). Слово Боже є подією, яка відбувається в належному часі та яку «виповідає» конкретна особа в конкретний момент. Ще не чуючи слів Огія, ми вже знаємо, хто його надихнув на проповідь. Інші формули бачимо в самих пророцтвах: «Так говорить Господь Саваот», чи «каже Господь» (1:2,5,7,8; 2:6-7,11), чи «говорить Господь» [«Господа сил»] (1:9,13; 2:4 [тричі], 8, 9 [двічі], 14, 17, 23 [тричі]). Ці формули творять належну перспективу для розуміння Огієвого проповідування. Він не виголошує слів од себе, – це слово Ягве, адресоване в певний момент мешканцям Юди та Єрусалима. А тому що це «голос», тоді зрозуміло, чому Огій закликає людей слухати. В Огієвих словах чуємо голос самого Бога, котрий послав пророка промовляти у Своє ім’я (1:12).

Огій промовляє до правителів Юдеї та загалом до цілої людности. Спочатку він звертається до Зоровавеля, намісника Юдеї, й до Ісуса, первосвященика (1:1). Одначе можна бути певним, що серед слухачів уже був наявний «останок народу» (в. 12). До намісника, до первосвященика та до народу звернено також слова пророка в 2:1-9 (пор. в. 2) і, ймовірно, у в. 15, 18. У 2:10-14 пророк радиться зі священиками стосовно релігійного законодавства. Це не є приватною справою, бо з отриманої відповіди пророк видобуває науку для цілої спільноти (2:15-19). Остання частина (2:20-23) є пророцтвом, адресованим намісникові Зоровавелю.

З погляду редакцій, Книга пророка Огія є монолітною цілісною: пророкуванням передують чиїсь слова в третій особі, яка представляє Огія, пророка Ягве. Це розрізнення слів пророка і того, хто його представляє, має вказувати на те, що Господь адресував Огієві Своє слово в певний історичний момент. Той день належить до другого року правління царя Дарія. Попри те розрізнення слів пророка й елементу, який їх уводить, інколи звертають увагу на елементи, що вказують на перечитування чи актуалізацію слів пророка за пізніших обставин життя Божого народу та при відповідях на інші потреби люду.

Хронологія книги, наявна у вступі до кожного Огієвого виступу, вказує на те, що його пророцька місія тривала трохи більше, ніж три місяці: від першого дня шостого місяця до вісімнадцятого дня дев’ятого місяця другого року царювання Дарія, царя перського. Перевівши ці дати в категорії абсолютної хронології, дізнаємося, що Огієве проповідування тривало від 29 серпня до 18 грудня 520 року перед Р. Хр., хоча – відповідно до іншого літочислення – все те могло відбуватися кількома місцями раніше.

Попередній запис

Заклик 2: Чекайте на Господа

3:8-9 – Заклик 2: Чекайте на Господа Заклик 1 (2:1-3) є межовим пунктом між частинами І і II. Заклик 2 ... Читати далі

Наступний запис

Час будівництва

1:1-14 (15а) – Час будівництва Зі вступу (в. 1) до першого Огієвого виступу, як і до решти в цій книзі, ... Читати далі