Заклик 2: Чекайте на Господа

3:8-9 – Заклик 2: Чекайте на Господа

Заклик 1 (2:1-3) є межовим пунктом між частинами І і II. Заклик 2 виконує схожу функцію. Перерахувавши марні зусилля Бога з метою навернути Юду, текст переходить до «тому…», яке зазвичай анонсує покарання. Та цього разу такий фрагмент несподівано виявився загадковим поєднанням загибелі й спасення. Людей закликано «чекати» на Господа в день Господній, – це дієслово часто є синонімом «надії» (Іс. 8:17; Пс. 33:20). У першому заклику запрошено «зібратись» один народ (2:1), у другому сказано, що Бог «постановив згромадити народи» (в. 8). Дієслово «згромадити» дещо незрозуміле: воно може означати вигублення (1:2) чи спасення (3:19-20). У цьому випадку Бог збирає народи, щоби вилити на них «Свою лють» (в. 8), як раніше пророкував щодо одного народу (2:2). Таким чином, цей день є днем знищення, «бо ()» (в. 8 [двічі]). Вірш 8 закінчується повтором висновку частини І (1:18): «Огнем Моїх заздрощів буде поглинута ціла земля». Проте в першому випадку цей висновок міг би означати фактичний кінець («кінець жахливий» (1:18), натомість у другому висновок несподівано переходить до наступного «бо ()» (в. 9), яке мовить про спасення.

3:9-20 – Спасення в день Господній (III)

Частина III розгортає розпочату в частині II тему спасення Єрусалима (2:7=3:13,20) і народів (2:11=3:9).

А. Перша обіцянка спасення (3:9-13). Раптова зміна в тексті оприявнює справжній Божий намір. Бог приносить спасення через руйнування: спочатку – народам, «бо тоді ()…» (вв. 9-10); а відтак – Єрусалиму, «бо тоді ()…» (вв. 11-13). Обидві частини поєднує вміщений між ними зворот «того дня» (в. 11). Цілий фрагмент переходить від того, що універсальне, до Юди, подібно як тоді, коли Софонія описував суд у день Господній. Слова про очищення народів є оберненими до розповіди про Вавилонську вежу (Бут. 11:1-9). Народи, названі «моїх розсіяних потомки», бо їх було «розсіяно» (Бут. 11:4,8,9), говоритимуть однією «мовою» (вустами), тому що їхні «уста» буде очищено (Іс. 6:5-7). Вони вже не мовитимуть від власного імени, але прикликатимуть «ім’я» Господнє, і їх уже не буде розпорошено, але вони діятимуть «однодушно». Далі йдеться про очищення Єрусалима. Йому вже не потрібно «соромитися» (Бут. 2:25). Господь усуне «того дня» (пор. 3:8) «з твоєї середини» всіх, охоплених гординею, яка є справжнім гріхом (в. 11). Смиренний (2:3) «останок» (2:7,9), який – подібно як і народи – покладатиме надію на «ім’я» Господнє (Бут. 4:26; 12:8), залишиться «серед тебе» (в. 12). Як і Господь, котрий завжди перебував «серед нього» (3:5) як єдиний справедливий, новий народ не чинитиме вже несправедливо. Він поводитиметься геть інакше, ніж поводяться мешканці Єрусалима зараз (3:1-4). Такий новий стиль життя, коротко підсумований у трьох речах, яких народ не робитиме, забезпечить їм три базові людські потреби: поживу, спокій і безпеку (в. 13).

Б. Запрошення радіти (3:14-15). Сформульовано чотири запрошення радіти (в. 14) із чотирьох причин (в. 15). Однією з них є те, що Єрусалим не муситиме остерігатися ворогів. Бог усуне внутрішніх ворогів, котрі спричинилися до зруйнування міста (перша обіцянка спасення – 3:11-13), а також ворогів зовнішніх, котрі прирекли народ на вигнання (друга обіцянка спасення – 3:19-20).

Б’. Запрошення довіряти (3:16-18а). Запрошення радіти й довіряти стосуються і Єрусалиму, до якого є звернення: «Єрусалиме» й «О Сіоне», – і народів, яких названо «Моїх розпорошених» (3:10). Обидва запрошення мають структуру хіязму, а пов’язує їх між собою, як і в попередньому фрагменті (в. 11), уміщений рівно посередині зворот «того дня» (в. 16).

Софонія запрошує Єрусалим радіти й описує, як саме Господь, котрого названо «Цар» (в. 15) і «Бог твій» (в. 17), радіє над Єрусалимом. Союз відновлено. «Він [Бог] відновить тебе (у Септуагінті – «відновить тебе»; інша версія – «буде тихим») любов’ю своєю [Божою]» (в. 17). Бог не знаходить слів, аби виразити глибину Своєї любови. Мовчання «того дня» контрастує з бойовим криком того самого дня (1:16).

А’. Друга обіцянка спасення (3:18б-20). Перша обіцянка спасення каже, що «того дня» Єрусалим не буде соромитись (в. 11а) і що Єрусалим буде очищено та заселено останком (вв. 11б-13). Друга обіцянка містить два схожі елементи. «Того дня» (тричі) Господь знищить ворогів Єрусалима; «Велет спасе» (3:17), розпорошених. Бог зробить їх «славними та іменитими» (пор. 2:7) і заселить Єрусалим народом, який асирійці прирекли на вигнання, коли завоювали Північне царство. Книга Софонії висловлює надію Йосії на те, що його реформа возз’єднає Північ і Південь. Завдяки цьому Єрусалим не нестиме більше ганьби, ба навіть більше: Господь зробить людей «іменитими й славними між усіма народами землі» (двічі; пор. Бут. 12:2; Вих. 19:5). Текст ізнову змінює перспективу: від перспективи Єрусалима до універсальної перспективи.

Попередній запис

Заклик 1: Шукайте Господа

2:1-3 – Заклик 1: Шукайте Господа Книга Софонія адресує нагальну вимогу (в. 1) до «народу без сорому» (тобто до народу, ... Читати далі

Наступний запис

Вступ

Книга пророка Огія, десята в збірці малих пророків, є короткою і майже монотематичною: пророк веде мову про нагальність для Юди ... Читати далі