Друге прочитання

1:1-11 – Титул

Заголовок представляє пророцтва як єдність: «massa’, книга, видіння» є трьома аспектами цього літературного твору.

Важко точно ідентифікувати Елкош, батьківщину Наума. Серед сіл на півночі не було знайдено жодного, яке б мало схожу з Елкошем назву чи етимологію, також малоймовірно, що Наум міг належати до тих ізраїльтян, яких депортував Санхериб. Найбільш вірогідно, що пророк походив з Юди, хоча це й не можна підтвердити цілковито.

1:2-10 – Гимн і теофанія

Алфавітний вірш (вв. 2-8) має характеристики, які властиві для гимну або псалму хвали: дієприкметники (в. 2а) описують якості особи Господа, дієслова недоконаного виду вказують на специфічну дію Ягве (3б-4). Хвалу в описовій формі доповнено хвалою у формі оповідній.

Тут є три концентричні частини: перша (вв. 2-3а) представляє Господа як «ревнивого. .. і месника». Тема «гніву Божого» часто з’являється в СЗ (пор. Вих. 20:1; Пс. 2:12; 60:3; 79:11, і так далі) як вираження найвищої влади Бога і Його трансцендентної справедливости. Друга частина (вв. 3б-6) описує теофанію – Бог маніфестує Себе через незвичайні явища: шторм, ураган і грім (вв. 3б-4; пор. Вих. 19:16-25; Іс. 6:1-10); перед Божою присутністю неживі предмети починають у відповідь рухатися, а мешканці риторично запитують, яким має бути їхнє ставлення до Бога (в. 6). Остання частина (вв. 7-8), як і початок, описує Божі атрибути і, у цьому випадку, Божу доброту, захист і милосердя, хоча вкінці наголошується на силі Бога – силі, яка здатна знищити ворогів.

Гимн завершується повчальним розважанням (вв. 9-10) у стилі диспуту. Риторичне питання «Що ви думаєте проти Господа?» і подальше пояснення передбачають сумнів, який Юда та Ніневія матимуть щодо найвищої влади Бога: Божу бездіяльність можна б інтерпретувати як безсилість. Ці вірші написані в другій особі множини і, таким чином, адресовані до загалу слухачів, євреїв та ніневітян, а в подальшому читанні – до усіх, хто робитиме схожі закиди.

1:11-15 – Сапієнціяльне пояснення адресоване Юді

Того, до кого звертаються в цій частині, позначено займенником жіночого роду в однині (вв. 11, 12, 13); отож, це або Юда, або Ніневія. Проте не думаємо, що пророк звертається то до Ніневії (н. п., 1:11,14; 2:1в-2; 2:3б), то до Юди (н. п., 1:12-13; 2:1аб; 2:3а), адже важко вважати, що пророк (з) VII ст. міг використовувати такий літературний прийом. Ще менш можливим є те, що пророцтва про спасення у віршах 12 і 13 і обіцянка посланця миру (2:1аб) адресовані Ніневії. Таким чином, видається, що ці пророцтва адресовано Юді.

Важкість вірша 11 можна розв’язати, якщо розуміти його, так само, як і вірш 9, як заклик євреїв, яким бракує віри: можливо, пророк пригадує напад Санхериба, який насправді не дійшов до Єрусалиму, як сказано 2 Цар. 18-19; він докоряє своїм слухачам за їхній брак віри, воскрешаючи в пам’яті той факт, що «З тебе (Єрусалиму) вийшов задумуючий (Бог був цьому причиною) проти Господа лихо, радник нікчемний  (Асирія)».

У вірші 14 також є звернення до Юди; у ньому оголошено смерть царя Асирії, яку відзначають плачем наприкінці книги (3:18-19). Завдяки граматичній формі другої особи однини чоловічого роду ми розуміємо, що пророцтво адресовано асирійському цареві. Однак це також міг би бути риторичний спосіб підсилення пророцтва про спасення. Пророк пригадує, з допомогою літературного посилання, про Боже рішення зробити так, аби асирійський монарх пропав.

Підсумовуючи, ця частина є пророцтвом про спасення, адресованим Юді, аби зміцнити її віру в Божу силу, адже Бог, Який одного разу змусив ворога Санхериба втекти (в. 11), остаточно розіб’є ярмо Асирії (вв. 12-13). Усі добре знають про Боже рішення знищити асирійського царя і його нащадків (в. 14). Вкінці, посланець миру запросить усю Юду до святкових обрядів (в. 2, 1).

2:1-3:19 – Пояснення адресоване ніневітянам

Підтримуючи стиль диспуту, пророк тепер звертається до ніневітян. Він розпочинає із повчального осуду браку віри в силу Божу в Ніневії; сам Бог дозволив вавилонському загарбнику підвестися (в. 2), бо лише Ягве відновить виноградник Божий, Ізраїль (в. 3). Таким чином, досвід облоги і поразки зможе служити для Ніневії уроком, оскільки вона усвідомить, що автором цієї ганьби був Бог.

Опис падіння Ніневії є чудовою поезією; це не є описовий, холодний літературний твір, оскільки кожен мазок пензля сповнений почуття. Автор висловлює стриману радість, несподіванку і насолоду від деталізації кожного моменту облоги та руйнування міста:

(а) Штурм (2:3-13) описаний нервовими і виразними мазками, які підсумовує послідовність «знищення та зруйнування й спустошення» (2:11).

(б) Осуд злочинів Ніневії (3:1-7) і його кульмінація в Божому суді: «Ось Я проти тебе» (в. 5). Образ жінки, з якої глузують її ж співвітчизники, має надзвичайну поетичну дієвість.

(в) Порівняння із містом Теби (3:8-15а) є ілюстративним: як стратегічно важливе становище того міста не призвело ні до чого доброго, так і твердині Ніневії не послужать їй. Те, що завойовник (Ніневія) матиме таку ж долю, як і завойоване містом (Теби), є іронією, яку автор особливо наголошує.

(г) Незчисленна армія асирійців (3:15б-17): їхні численні і явно добре організовані військовики – наче сарана і гусінь, які перед найменшим відступом зникають і тікають, «і не пізнане буде те місце, де вони пробували» (в. 17).

(ґ) Плач з приводу смерти монарха Ніневії (вв. 18-19) є поетичною сатирою із надзвичайним впливом. Усі, хто це бачить або знає про це, відчують полегшення, адже врешті-решт поневолювач буде поневоленим.

Після читання Книги пророка Наума читач залишається переконаним у тому, що Бог і лише Бог спрямовує хід історії; ніхто не може серйозно протистояти Божим планам. Наум не є ні екстремальним націоналістом, ні пророком процвітання, але учителем, який повчає із величезним поетичним натхненням про найвищу владу Бога, Його незворотній осуд і остаточне спасення.

Попередній запис

Перше прочитання

Початок Книги пророка Наума є незвичним: «Пророцтво на Ніневію. Книга видіння елкошейця Наума». Тут не згадано «слово» чи «надійшло слово ... Читати далі

Наступний запис

Загальна характеристика

Книгу пророка Авакума огортає ореол загадковости: дивне ім’я, невиразно окреслена постать пророка, незвична книга. Та прочитати її все-таки варто. Вона ... Читати далі