Перше прочитання

Початок Книги пророка Наума є незвичним: «Пророцтво на Ніневію. Книга видіння елкошейця Наума». Тут не згадано «слово» чи «надійшло слово Господнє…», як у титулах пророчих книг, які передують цій. Натомість, ключовими словами є:

  1. Видіння: поетичний, деталізований і яскравий опис падіння Ніневії, столиці Асирії, від правління Санхериба, він має есхатологічне забарвлення і є прообразом безповоротного суду над ворогами Бога.
  2. Книга видіння: записаний текст, який не лише не міг бути проголошений раніше, але й який, як і в Книзі Єремії (пор. Єр. 30:2; 32:16), гарантує його вірне виконання.
  3. Пророцтво (massa’) щодо Ніневії, схоже на пророцтва щодо інших народів. Massa’ наголошує на тому факті, що влада Господня поширюється на всі народи, і що знищення язичників є уроком і для Ізраїлю – Ізраїль повинен заплатити за свої гріхи.

Оригінальний історичний контекст

Ця канонічна книга розпочинається із дуже урочистого гимну, в якому оспівується найвища влада і справедливість Бога (1:2-8). За останнє століття вчені почали датувати цей гимн на підставі двох факторів: по-перше, на основі літературних норм, оскільки Наум. 1:2-8 є алфавітним псалмом (кожен вірш розпочинався із відповідної літери абетки); по-друге, завдяки змісту, який відображає богослов’я, що надає змісту решті книги.

Здається очевидним, що решта пророцтв були написані в VII ст., через деякий час після 662 року, коли було зруйновано єгипетське місто Теби (Но-Аммон у 3:8), і перед 612 роком, коли Ніневію здобув правитель неовавилонської імперії. Яскраві описи штурму (2:1-11) і жорстокости спустошувачів (3:1-3) засвідчують, що авторові були відомі подробиці події; але, зважаючи на брак конкретних деталей про місто, можемо підозрювати, що це не є пророцтва, записані вже після подій. Мало того, через три роки після падіння Ніневії, коли цар Йосія загинув від рук єгиптян, великим ворогом став Вавилон, і вже не було якихось особливих причин святкувати падіння Ніневії. Отож, справедливо вважати, що ця книга була написана трохи швидше, ніж 612 року, можливо в час, коли смерть Ашшурбаніпала (632 р. до Р. Хр.) розбудила серед євреїв національні сентименти. Ці пророцтва могли бути важливим внеском у розвиток релігійних і політичних реформ, які були втілені приблизно до 622 року до Р. Хр.

Якщо вступний псалом був створений двома століттями пізніше, ми можемо припустити, що автор-девтерономіст осучаснив старі пророцтва щодо Ніневії, тлумачачи їх так, наче вони були спрямовані супроти Вавилону, колосального поневолювача того часу. Алфавітний гимн у 1:2-8 надавав словам Наума більш універсального значення, яке можна було б застосувати в умовах будь-якого політичного поневолення. Хоча таке пояснення є виразним, його важко прийняти, оскільки лексика, а також стиль початкового псалма є схожими на решту книги. Таку єдність і зв’язність можна пояснити краще, якщо припустити, що уся книга була твором одного й того ж автора вказаної епохи.

Оригінальність титула (1:1), як зазначено вище, вказує на те, що Книга Наума, як і Книга Авакума, не є однією з традиційних пророчих книгою – вона використовувала специфічний літературний жанр, тобто пророчо-сапієнціяльний, який деколи називають «пророчий диспут». Він полягає в намаганні автора розсіяти сумніви і заперечення щодо конкретної теми. У такому випадку найвища Божа влада стає сумнівною як в очах євреїв, які нездатні узгодити її із величчю Ніневії, так і в очах самих ніневітян, які, здається, у своїх злочинах безкарно глузують з Бога. Відповідь на це є поетична і потужна своїми аргументами: неминуче руйнування великої столиці є справою Господа, Який, чинячи справедливо, знищує Ніневію і рятує обраний народ.

Початкова схема книги, мабуть, складалася із трьох частин, які сьогодні легко визначити. Лише титул (1:1) було додано пізніше:

  1. гімн і теофанія, які возносять владу Бога над ворогами Бога: 1:2-10.
  2. Пояснення адресоване Юді, яка після досвідчення падіння Ніневії повинна визнати, що це був винятковий вчинок Бога і щоб вона святкувала своє обрання: 1:11-15.
  3. Пояснення ніневітянам, які, коли їхню столицю саме штурмували і руйнували, могли усвідомити, що це також є винятково проявом Господнього діяння: 2:1-3:19.

Канонічний контекст

Книга пророка Наума посідає сьоме місце серед збірки малих пророків у єврейських, а також грецьких рукописах (в останніх порядок перших шести книг дещо варіюється). Той факт, що вона завжди перебуває на одному й тому ж місці, вказує на дуже стародавню традицію, яка щонайменше відображає той факт, що з Книги Наума розпочинаються найпізніші книги – ті, які стосуються іншої тематики, наголошуючи кару Божу і виявляючи есхатологічний вплив.

Існує очевидний зв’язок між Наум. 2:1 та Іс. 52:1,7, але уривок із Книги Наума давніший: нечасті чи незвичні вирази у вірші більше відповідають автору VII ст., а не Девтеро-Ісаї. Опис посланця в Наума є стриманіший, а в главі 52 тексту Девтеро-Ісаї Асирію згадано як поневолювача народу, разом із Єгиптом і Вавилоном (пор. Іс. 52:4), отож посланець миру – вже звична фігура, яка з’являється в трьох класичних ситуаціях поневолення. З цієї причини ми підсумовуємо, що текст Ісаї покладається на текст Наума, і в результаті є першим осучасненням спасительного послання Наума в умовах вигнання під час вавилонського полону. З іншого боку, Рим. 10:15 і Мр. 16:15-16 є посиланнями на Іс. 52:7, а не на Наума.

Алюзія до сарани в Йоіл. 1:4 та її подальше пояснення (Йоіл. 2:4-9) може мати певні перегуки з Наум. 3:15. Ще очевидніший вплив Книга пророка Наума має на Книгу Товита (Тов. 14:12-15), яка з ентузіязмом пригадує руйнування Ніневії як втілення пророцтва. Це є перша націоналістична інтерпретація Книги пророка Наума. Таке ж націоналістичне захоплення вибухає в «Юдейських старожитностях» (9. 2. 3) Йосипа Флавія, який з іронією коментує: «Всі передбачення щодо Ніневії збулися протягом 150 років» (Йосип датує Книгу пророка Наума VIII ст. за правління Йотама, сина Уззійї).

Деякі фрагменти коментаря, який осучаснює пророчу книгу, з’явилися в Кумрані (4QpNah). Такий реsher має велике історичне значення, тому що в ньому згадується Деметрій III Філопатор Евкер у його боротьбі із Олександром Яннаєм близько 88 р. до. Р. Хр. Таке націоналістичне прочитання було константою серед євреїв, і навіть для великих середньовічних авторів, як-от Давид Кімхі (помер 1235 року).

У НЗ немає цитувань із Книги пророка Наума, мабуть, через її націоналістичне звучання в той період. Також її не використовують у християнській літургії. Серед патристичних творів – це найменш цитована книга, разом з Книгою Огія та Книгою Овдія. Патристичні коментарі наголошують на силі і справедливості Бога. Єронім коментує послання пророка як утішне («Наума можна тлумачити як розрадника»), тому що Божа справедливість сягає усіх («Проте, хай знають, що б не було сказано про Ніневію, буде проповідуватися образно супроти усього світу» [РL 25. 1231]). Пізніший коментар Юліяна, єпископа Толедського (VII ст.) розрізняє чотири середньовічних значення, оскільки пророцтво говорить «історично – про Ніневію; алегорично – про спустошення світу; містично – про виправлення усієї людської раси через Христа; і морально – про відновлення первісної гідності» (РL 96. 706). Серед греків лише Теофілакт (аж у XII ст.) написав Ехроsitiо на Наума. Центральна тема тут – універсальність Божого правосуддя: «Вона повчає усіх смертних, що, оскільки Бог є справедливим, то немає нічого поза [Божим] провидінням, але на кожного накладається таке покарання, яке є заслуженим» (PG 126. 969).

Попередній запис

Розділ 7

7:1-6 – Ця частина є плачем, який виступає як темне тло для наступного ясного послання про спасення у вигляді утопії, ... Читати далі

Наступний запис

Друге прочитання

1:1-11 – Титул Заголовок представляє пророцтва як єдність: «massa', книга, видіння» є трьома аспектами цього літературного твору. Важко точно ідентифікувати ... Читати далі