Розділ 7

7:1-6 – Ця частина є плачем, який виступає як темне тло для наступного ясного послання про спасення у вигляді утопії, як представлено в 7:7-20. У віршах 1-4а пророк – як ми вже знаємо, це необов’язково Михей з Морешету – скаржиться на свою одинокість, нагадуючи нам Єремію (Єр. 5:1-6; 9:1-8). Вірш 2 представляє тему «переслідування, чекання в засідці», яка повторюється у вірші 4 як відплата за вірш 2. Грішники Ізраїлю чекають в засідці, щоб знищити своїх сусідів (в. 2). Але вороги народу також чигають на народ задля його падіння (в. 4). Це буде день Ягве в негативному сенсі. Корумпованих правителів влучно порівняно із плотом з колючками і терниною. Якщо ви з ними контактуєте, вони вас поранять. Висновок очевидний: може статися так, що ви через відплату за власну невірність не зможете більше довіряти своєму сусіду, навіть найближчим родичам (в. 6). Ісус говорить про це в Мт. 10:35-36, Лк. 12:53. Але є відмінність. У Євангеліях йдеться не про відповідне покарання за брак віри в Бога, як мав на увазі Михей, а про можливі наслідки радикального наслідування Ісуса. Можливо, доведеться пожертвувати родинними узами заради наслідування Христа. Це теж можна вважати «ціною учеництва» (Бонгофер).

7:7-13 – Вражаючий контраст до попереднього темного тла без перспективи (7:1-6) становить ця частина (вв. 7-20), в якій пророк теж «чигає», тобто, сповнений упевнености, шукає Бога (пор. негативне вичікування, чекання в засідці у віршах 2 і 4). Теперішня утопія виразна завдяки своїй суміші негативних елементів життя, які надають цій візії майбутнього більш реалістичного звучання, досить упізнаваного для більшости з нас. Щастя в чистому вигляді – рідкісне явище в цьому світі. Пророк, здається, все ще вражений нещодавньою катастрофою. У вірші 8 згадано невідомого ворога-жінку. Вона знову з’являється у вірші 10, де її принижено. У вірші 12 виявляється, що це – Асирія (у перекладі І. Хоменка згаданий ворог не має жіночого образу). У вірші 11 ми натрапляємо на посилання на анонімне місце, мури якого буде відбудовано. Текст не вказує, що це обов’язково має бути місто. Це можуть бути мури виноградника чи будь-якої іншої приватної власности. Але може йтися і про місто. Назви Башан та Ґілеад у вірші 14 натякають на те, що ми маємо думати про місце (регіон, місто) на півночі Ізраїлю, а можливо, вони лише нагадують про дні минулі. Першопочатково вірші 11-13 радше вказували на ворога з вірша 8, тобто Асирію, яка під час відплати зазнає такої ж долі, яку зазнав Ізраїль від Асирії. Потрібно пам’ятати, що Асирія анексувала частину Північного царства Ізраїлю. Залишився лише Єфрем. Таким чином, вірші 11-13 роблять реальним приниження ворога, яке було передбачене у вірші 10. Коли теперішній текст Девтеро-Михея було об’єднано із текстом Прото-Михея (глави 1-5) як Книга пророка Михея в її теперішньому вигляді з її наголосом на Єрусалимі, стало можливим тлумачення, що анонімне місце у вірші 11 є Єрусалимом. Це ілюструє, як relecture (перечитування, див. 6:9) може відбуватися в самій Біблії.

7:14-20 – Це чудовий кінцевий псалом, який складається із молитви від імени Божого народу за відновлення добрих старих часів (вв. 14-17) і гимну про Боже прощення і вірність (вв. 18-20). Обидві частини грають із технікою chiaroscuro (світлотінь), протиставляючи позитивні і негативні елементи. Щодо молитви (вв. 14-17), то добробут Божого народу (вв. 14-15) породжує (як нормальний порядок речей) збентеження і приниження ворогів Бога (вв. 16-17). Це наче дві сторони медалі. Гимн (вв. 18-20) ставить Боже дарування переступів і «потоптання наших провин» (вв. 18а і 19) і водночас захоплюється міцною Божою любов’ю і співчуттям (вв. 18б і 19). І знову ми маємо дві сторони однієї медалі. Фінальний заклик до непорівнюваности Бога через його типові риси («Хто Бог інший, як Ти», ті-el kатоkа, в. 18) функціонує, з одного боку, як маніпулятивна мотивація для того, щоб молитва була вислухана (вв. 14-17) і, з іншого боку, як підпис пророка Михея (mi-ka-yahu, «Хто є як Ягве») під усією Книгою Михея. Врешті (в. 20) пророк пов’язує мотивацію до молитви (Боже прощення і вірність) із посиланням на обітниці, дані в союзі патріярхам Аврааму та Якову ще «за днів стародавніх» (в. 14). У Книзі Осії, Книзі Второзаконня і в девтерономістичній літературі (Книга Ісуса Навина – Друга книга Царів) Боже милосердя і міцна любов є тісно пов’язані із союзом, який було укладено із патріярхами. І знову Девтеро-Михей вказує на основу своєї духовности: він є членом спільноти в союзі з Ягве. Обітниці про землю і численне потомство відігравали важливу роль у союзі. Вони були дуже своєчасними в ті дні, коли територіям народу Божого загрожувала Асирія, а сам народ міг зникнути у вигнанні. Вони також дуже своєчасні для нас як народу Божого, релігійним спільнотам якого загрожують напружені стосунки, невизначеність зсередини та ворожість ззовні. Останніми словами із Книги пророка Михея для нас є: «А я… надіюсь на Бога спасіння мого».

Попередній запис

Розділи 4-6

Глава 4 – Текст, про який йде мова, відкриває обговорення трьох тем: (1) майбутнє Храму в Єрусалимі (4:1-5; 9-13), (2) ... Читати далі

Наступний запис

Перше прочитання

Початок Книги пророка Наума є незвичним: «Пророцтво на Ніневію. Книга видіння елкошейця Наума». Тут не згадано «слово» чи «надійшло слово ... Читати далі