Книга пророка Михея і її канонічний контекст

Схожість між Книгою Ісаї та Книгою Михея є відомим фактом. Обидві використовують формулу «того дня» як основний редакторський засіб (Мих. 4:6; 5:9; 7:12 та Іс. 7:18-25; 22:8-25). Вони мають спільні типові вирази, як-от «відтепер й аж навіки» (Мих. 4:7; Іс. 9:6; 59:21), «бо уста Господа Саваота оце прорекли» (Мих. 4:4; Іс. 1:20; 40:5; 58:14), «зацарює над ними Господь на Сіонській горі» (Мих. 4:7; Іс. 23:23, унікальні для СЗ). Також змісти Книги Ісаї та Книги Михея мають тісні зв’язки. До прикладу, Михеєва суспільна критика досить сильно нагадує таку критику в Ісаї. Порівняйте тексти про експропріяцію землі в Мих. 2:1-5 і Іс. 5:8-10. Вважають, що Ісая проповідував трохи швидше за Михея. Проте немає доказів, щоб говорити про стосунки «вчитель – учень» між ними. Радше, такі схожості вказують на спрямованість більш-менш схожого екзистенційного становища двох пророків зі схожими релігійними традиціями. Дехто навіть заявляє, що Книгу Ісаї та Книгу Михея редагував один і той же редактор.

Саме з цієї причини цікаво і корисно зважити на відмінності між цими двома книгами. Якщо теофанія в Ісаї є спасенною, то в Михея вона приносить суд. Щодо Сіону, то Ісая передбачає його падіння через гріхи народу; Михей проповідує його цілковите руйнування через корумповане правління. Як Ісая, так і Михей протистоять пророкам в Єрусалимі. Але Ісая розрізняє «пророків» (пеbі’іт) та «видющих» (hozіт), і відносить себе до останніх. Ісая вважає пророків частиною народу. Михей розглядає пророків як окрему групу. Опоненти Ісаї не відкидають його послання про суд, але відкидають його пропозицію спасення через віру. Михей зіткнувся з опозицією до його послання про Божий суд. Михей не закликає покаятись, як це робить Ісая. Михей представляє свою суспільну критику сильнішими словами звинувачення і осуду, ніж Ісая. Зрештою, Михеєва візія майбутнього стосується не лише Єрусалиму, а й усього краю.

Відмінності між Михеєм та Ісаєю також стають помітними серед їхніх наступників. У деяких аспектах Єремія, здається, наслідує Михея, а опонент Єремії Ананія більше дотримується традиції Ісаї, особливо, коли це стосується майбутнього Сіону. Як і Михей, Єремія проповідував руйнування Єрусалиму (Єр. 9:11). Михей описував проповідування лжепророків як брехливе, і Єремія теж так робить (Єр. 6:14; 8:11; 14:13-16; 23:23). Фальшиву релігійну безпечність опонентів Михея, як важливу в його проповідуванні тему, висвітлює і Єремія (Єр. 5:12-13; 8:19).

Книга Михея і Новий Заповіт

Ми знаходимо щонайменше чотири тексти із Книги пророка Михея в НЗ: два з них – у цитатах і два – в алюзіях. Мт. 2:6 цитує Мих. 5:1: «А ти, Віфлеєме-Єфрате, хоч малий ти у тисячах Юди, із тебе Мені вийде Той, що буде Владика в Ізраїлі». Бог не діє за нашими нормами і розрахунками. Перебування при владі не гарантує безпеку. Прості та скромні мають у Бога перевагу. Використання Мих. 5:1 у Мт. 2:6 дає змогу нам побачити, що через місію, яку для нього визначив Бог, підступний і похітливий цар Давид і його наступники аж до Єзекії жили життям, сенс якого перевищував їхнє розуміння того, що відбувалося. І навпаки, це може привести нас до такого розуміння, що місія Ісуса – у тому, щоб привести людей до величі і, зрештою, до всезагального процвітання у воскреслому фізичному значенні. Мт. 10:21,35-36 [Мр. 13:12; Лк. 12:53] перегукується із Мих. 7:6: «Бо гордує син батьком своїм, дочка повстає проти неньки своєї, невістка проти свекрухи своєї, вороги чоловіку – домашні його!». Зауважте різницю між значенням цього тексту в Михея та алюзіями в Євангеліях. Михей думає про рух назад через невірність народу Божого щодо Господа. Євангелисти зауважують, що життя за словом Божим може зробити людину ненависною і одинокою. Це «ціна учеництва» (Бонгофер). Мт. 23:23 перегукується із Мих. 6:8: «Було тобі виявлено, о людино, що добре, і чого пожадає від тебе Господь, нічого, а тільки чинити правосуддя, і милосердя любити, і з твоїм Богом ходити сумирно». Це скорочений виклад Нагірної проповіді, який показує, де мають бути основні акценти в нашому житті. Магніфікат (Лк. 1:55,72-73) і Рим. 15:8 вказують на Мих. 7:20: «Ти даси правду Яковові, Авраамові милість, яку присягнув Він для наших батьків від днів стародавніх». Запевнення у вірності та міцній любові Бога є фінальними словами Михея і першими словами НЗ. Бог є послідовним. Окрім цих текстів, існує ще близько п’ятнадцяти менш помітних натяків на Книгу пророка Михея в НЗ.

Попередній запис

Синтез богослов’я Книги Михея

Цей короткий виклад слідує за порядком глав Книги пророка Михея. Я рекомендую спершу побіжне читання Книги пророка Михея, враховуючи теми, ... Читати далі

Наступний запис

Розділи 1-3

1:1 – Титул. Перший вірш Книги пророка Михея, здається, припускає той поділ, який представлено двома паралельними підрядними реченнями: «Слово Господнє, ... Читати далі