Пророк Михей і його книга

Пророк Михей

Ім’я тіkауа(hи) «Хто є як YНWН» трапляється в СЗ одинадцять разів. Найвідомішим власником цього імени є пророк Михей, який народився близько 750 р. до Р. Хр., і походив із Морешету, філістимлянського міста в теперішньому Секторі Гази. Михей знаний в історії як пророк селян. Він виступає на захист сільського населення проти еліти міста Єрусалиму. Цей панівний клас поневолює селян, коли вони більше не в змозі сплачувати свої борги. Михей сміливо і гостро говорить експлуататорам про це. Він каже, що вони – ті, що «шкіру їхню здираєте з них, а їхнє тіло з костей їхніх. Ви останок народу Мого їсте та стягаєте з них їхню шкіру, а їхні кості ламаєте, і січете, немов до горняти, і мов м’ясо в котел» (Мих. 3:2-3). Але Михей – не просто ще один критик тогочасного суспільства. його основна роль – вказувати на гріхи свого народу (Мих. 3:8). Михей перебуває у важкому становищі. Його супротивники є надзвичайно сильні й до того ж добре поінформовані з богословського погляду. І все ж, проповідування Михея, мабуть, було вражаючим. Цар Єзекія (727 – 698/97 рр. до Р. Хр.) також був зворушений проповідями Михея (Єр. 26:18-19). Навіть через століття після появи Михея люди в Єрусалимі пам’ятають його послання. Решта життя Михея залишається загадкою.

Часи Михея

Мих. 1:13-16, кульмінація першої глави, здається, підтверджує думку, що Михей розпочав свою кар’єру пророка в Лахіші за кілька років до падіння Самарії (722 р. до Р. Хр.). Лахіш був стратегічно важливим укріпленням царів Юди на шляху до Єгипту в Шефелі (долині). Приблизно через десять років Михей стикається із мешканцями Єрусалиму, що перебували при владі. Період діяльности Михея збігається із асирійською експансіоністською політикою. Тіглатпаласар III (745-727 рр. до Р. Хр.) має намір підкорити увесь західний семітський світ. Завойовані народи стають державами-маріонетками. У випадку повстання таких васалів применшують до статусу міні-царства і ставлять правителя, який є прихильно налаштованим до Асирії. Деякі території, про які буде йти мова, стають асирійськими провінціями. Правлячий клас депортують в інші регіони Асирії. Якщо, незважаючи на ці заходи, власник-правитель наважується повстати знову, Асирія зрештою анексує усе міні-царство. Все це нагадує нам, як Азія, Африка та Європа настраждалися від Японії, фашистської Італії та нацистської Німеччини під час Другої світової війни.

Поділ книги

Нині поширений підхід ділити Книгу пророка Михея на глави 1-5 і 6-7. Припускають, що глави 6-7 належать не Михею з Морешету, а його тезку з півночі Ізраїлю (А. С. ван дер Вауде), або ж уважають, що вони є мозаїкою текстів, які опрацював редактор, з часів періоду після вигнання (538 р. до Р. Хр.) (Б. Рено). В екзегезі це призвело до розрізнення між Прото- та Девтеро-Михеєм. Отож, існує два окремих історичних контексти пророчого проповідування, яке ми маємо в теперішньому вигляді в Книзі пророка Михея. До них треба додати ще третій, а саме контекст остаточного редагування Книги пророка Михея. Прийняття такого поділу книги має не лише академічне значення. Такий поділ може загострити наш зір і допоможе побачити присутність індивідуальних богословських ознак та інших специфічних відмінностей послання в кожній частині Книги Михея, які ми за інших обставин могли б пропустити. Конкретний, детальний богословський опис дає змогу зауважити синтез богослов’я Книги Михея далі, де ми використовуємо два історичних контексти пророчого проповідування, які присутні в цій книзі. Контекст остаточного редагування стає очевидним у другому прочитанні, де ми виокремимо, наприклад, свідоме неподання місцезнаходження для того, щоб зберегти значення Книги Михея для читачів усюди, у будь-який час у майбутньому.

Насправді є кілька ґрунтовних причин для прийняття такого поділу. Найбільш очевидними є такі:

(а) У Книзі Михея є інтертекстуальні зв’язки із Книгою Ісаї, яка походить із півдня (Юда) і з Книгою Осії, яка походить із півночі (Ізраїль). Такі збіги добре накладаються на Мих. 1-5, зважаючи на її зв’язки з Ісаєю, і на Мих. 6-7, враховуючи її узгодження із Осією.

(б) Стосовно географічних посилань, то тут знову спостерігаємо цікавий двоякий розподіл у Мих. 1-5 і 6-7. Єрусалим (7 разів) та гора Сіон (9 разів) зустрічаємо лише в Мих. 1-5. Північні місця, як-от Ґілґал (Мих. 6:5), Башан, Ґілеад (7:14) та Кармель знаходимо в Мих. 6-7.

(в) Перший вірш Книги Михея, здається, припускає той поділ, який представлено двома паралельними підрядними реченнями: «Слово Господнє, що було до морешетського Михеяяке він бачив на Самарію та Єрусалим».

Основна суть послання Книги Михея

Принципова різниця між Михеєм та його опонентами полягає в тому, в який спосіб вони ставляться до традиції YНWН. Кажучи строго, супротивники Михея не є неортодоксальними; вони не заперечують жодну релігійну правду. Те, як вони трактують релігійний спадок Ізраїлю, відрізняє їх від Михея. Антагоністи Михея зробили явлену Богом правду статичною, безособовою, а-історичною ідеологією, чимось на кшталт тимчасової релігії, яку вони застосовують на власний розсуд у свій спосіб будь-коли і будь-де. Проте Михей переконаний, що слово Боже має свої власні час і місце. До прикладу, опоненти Михея цитують Пс. 46:8: «З нами Господь Саваот, наша твердиня Бог Яковів» у Мих. 3:11: «Хіба не Господь серед нас?». За Михеєм, егоїстичні правителі Єрусалиму не мають права використовувати такі тексти, щоб покривати свою аморальну поведінку.

Попередній запис

Основна суть Книги пророка Йони

Головний персонаж цієї книги – не Ніневія, а Йона, який уособлює Ізраїль. Чи прийме Ізраїль неєвреїв, чи піддасться упередженням? Те, ... Читати далі

Наступний запис

Синтез богослов’я Книги Михея

Цей короткий виклад слідує за порядком глав Книги пророка Михея. Я рекомендую спершу побіжне читання Книги пророка Михея, враховуючи теми, ... Читати далі