Унікальна пророча книга

Книга пророка Йони є унікальною в пророчій літературі. Жодна інша книга із пророчого канону не містить такої розлогої пророчої розповіді і так мало слів самого пророцтва (лише п’ять слів!). Слухачі Йони – винятково ніневітяни. Є пророки, як-от Єремія, які проповідували супроти неєвреїв, та лише в Книзі пророка Йони йдеться про неєвреїв, яких не засуджено, але вони дістали шанс щоби навернутися. Книга пророка Йони належить до Пророків (а не, наприклад, до сапієнціяльної літератури), оскільки вона, по суті, говорить про примирення (в єврейській літургії цю книгу читають на Йом-Кіпур).

Аби зрозуміти Книгу пророка Йони, важливо зважати на посилання на цього пророка в 2Цар. 14:25-27. Там сказано, що Йона виголосив послання про визволення Єровоамові II (787-747) не тому, що цей цар був праведним (навпаки: «робив він зло в Господніх очах»), але тому, що Бог змилосердився над Ізраїлем («Господь побачив Ізраїлеву біду»). У той же час, Йона є пророком загибелі для ворога Ізраїлю, адже територія, яку повернув Єровоам, була втратою для араміїв. У такому сенсі Йона, про якого згадано в 2Цар. 14:25, є направду одним із долітературних пророків, якого можна порівняти із Самуїлом, Натаном, Ґадом та Іллею; основна риса їхніх пророцтв – безумовність та незворотність. Для них навернення не змінює нічого: вердикт може бути відкладений, та не скасований (н. п., 1Цар. 21:27-29).

Прочитавши 2Цар. 14:25, ми можемо очікувати, що Йона із Книги пророка Йони чинитиме таким чином, як і Йона в 2Цар., але це не так. У цій книзі Йона – не славетний пророк, який проголошує спасення Ізраїлю, а впертий чоловік, який намагається уникнути своєї місії як пророка. Проте нам потрібно взяти до уваги те, що історичний Йона в 2Цар. 14 не є персонажем з Книги пророка Йони. Його стосунок до Йони з 2Цар. 14:25 є літературним, а не історичним. Книгу пророка Йони було написано набагато пізніше від часу Єровоама II. Це відображено в історичних невідповідностях у цій книзі. У ній Ніневія вже була легендарним іменем, тоді як у часи Єровоама II це місто ще не було столицею асирійців. Окрім того, історично царя Ашура ніколи не називали «царем Ніневії» (3:6), але завжди «царем Ашура», навіть коли він перебував у Ніневії. І знову ж таки, Ніневія ніколи не була більшою, аніж п’ять кілометрів у діаметрі з найдовшого боку, і точно не «на три дні ходи» (3:3). Мало того, мова, яка свідчить про час укладання книги, містить арамеїзми: як-от вирази «Небесний Бог» (1:9) або «вельможі» на позначення службових осіб при цареві. Ці впливи відбулися протягом перського періоду після вигнання. Це був час відбудови Другого єрусалимського Храму і пожвавлення юдейської релігії за часів Ездри та Неемії. Вони вживали заходів для очищення релігії від синкретичних впливів. Такий партикуляризм зайшов дуже далеко: змішані шлюби мали бути анульовані (Езр. 9-10; Неєм. 8-10), а сусіднім народам, особливо самарянам, не дозволялося допомагати відбудовувати храм (Ездр. 4:2-3). Не дивно, що така політика призвела до протистояння та виникнення протестної літератури: Книга Рути та Книга пророка Йони проти партикуляризму, Книга Йова і пізніше Когелет (Проповідник) – проти суворого тлумачення тогочасних повчань мудрости. Усю цю протестну літературу оприлюднювано під псевдонімами. Але, обравши ім’я протагоніста, на кшталт пророка спасення в 2Цар. 14:25, автор Книги Йони приводить читача до запитання: яке послання про спасення Йона запропонує Ізраїлю тепер?

Книга пророка Йони складається із двох основних частин, кожна з яких містить розповідь (глави 1 і 3) та коментар (глави 2 і 4).

Якщо вважати Йону головним героєм цієї книги (а він ним і є), то книгу можна розділити на два цикли по три епізоди в кожному:

  • 1-1 Йону послано до поган, але він умисно не підкорюється (1:1-3)
  • 1-2 Погани зустрічаються з Йоною: навернення моряків (1:4-16)
  • 1-3 Йона стає перед Богом; він виголошує плач (2:1-6), який переходить у хвалу (2:7-9) і завершується його спасенням (2:10)
  • 2-1 Йону послано до поган і він проповідує (3:1-3)
  • 2-2 Погани зустрічаються з Йоною: навернення ніневітян (3:4-10)
  • 2-3 Йона стає перед Богом; він виголошує плач (4:1-3), який переходить у ще один плач (4:8) і завершується докорами (4:11)

Є багато дискусій серед екзегетів щодо літературного жанру Книги Йони. Найслушніше вважати її притчею. Це правда, що вона незвично довга порівняно з притчами із НЗ, але Книга Йони ніколи не мала усної фази, як інші притчі в Біблії. Найкращою паралеллю до Книги пророка Йони є притча про блудного сина в Лк. 15:11-31, адже питання «чи приймаєш ти свого наверненого брата?» також на кону в Книзі Йони. Цю тему буде розвинуто далі в цьому коментарі.

Попередній запис

Друге прочитання

Овд. 1-7 – Гординя Едома перед Господом 3-4 – Натяки на «висоту»: жити в щілинах скельних (єврейською sela), жити високо, ... Читати далі

Наступний запис

Непослух Йони

1:1-3 – Йону послано до поган Господь кличе Йону, аби той йшов у Ніневію. Це покликання можна порівняти із покликанням ... Читати далі