Друге прочитання

Овд. 1-7 – Гординя Едома перед Господом

3-4 – Натяки на «висоту»: жити в щілинах скельних (єврейською sela), жити високо, ширяти наче орел, мостити гніздо між зорями – можуть вказувати на справжнє місце – Села, місто едомітів неподалік Петри в сучасній Йорданії; це скельний масив із червоного пісковику, який здіймається на вражаючу висоту в 3700 футів над рівнем моря. Проте, окрім географії, існує ще символічне використання «висоти» – щоб виразити гординю. Зауважте рух вгору-вниз, який нагадує історію про вавилонську вежу в Бут. 11:1-9; ущипливі глузування з царя Вавилону (Іс. 14:12-15) і царя тирського (Єз. 28:2-9; 31:1-4). Це не людина піднімається, це Бог спускається. А загалом, людина піднімається лише на запрошення Бога: див. Вих. 3:7-8; 19:11; 18:20; Чис. 11:17,25; 2Сам. 22:10; Іс. 31:4; 63:19; Пс. 18:10; 144:5; Неем. 9:13.

5-7 – Покликання на союзників і спільників Едома означає вавилонян. Тут бачимо іронію: Едом не усвідомлює («тебе обманули», 7), що народ, якого він підтримує проти Юди, – це той же народ, який його знищить. Вавилонянин Набонід, очевидно, спричинив крах Едома в 552 р. до Р. Хр.

Овд. 8-15 – Ворожість Едома супроти Ізраїлю

«Той день» у вірші 8 і «день Господній» у вірші 15 формують включення. Ключовим словом цілого уривка є слово «день», яке повторюється 12 разів. Таке повторення підкреслює двобічну силу закону помсти, який почне суворо діяти в день Господній. У цьому пророцтві про Божу кару «день Господній» метафорично зображує такий «день», який Ягве призначив для втручання, коли все обіцяне здійсниться, і якого ніхто не уникне.

8-9 – Зв’язком із попереднім уривком є слово «мудреців», 8б; Теман – це географічна назва в Едомі, яке вважається місцем мудрості.

10 – Для пророків «насилля» (жорстокість) (єврейською hamas) є одним із головних гріхів Ізраїлю та його сусідів: Єз. 28:16; Іс. 53:9; 60:18; Єр. 6:7; 20:8; 22:3; Єз:7:23; 45:9; Йоіл. 4:19; Ам. 3:10; Мих. 6:12.

11-14 – Кращим перекладом є «не + дієслово», щоб зобразити негайність, яскравий образ падіння Єрусалима, а не «тобі не слід + дієслово», тобто припущення, що Едом таки поводився в певний спосіб. Ці вірші потрібно сприймати не як історію, а як поетичний опис. Таке застереження для Едома нагадує сапієнціяльну традицію СЗ: «Не тішся, як ворог твій падає, а коли він спіткнеться, хай серце твоє не радіє» (Пр. 24:17).

15б – Також порівняйте закон помсти з повчаннями Ісуса в Євангелії від Матвія 5 і Посланні Павла до римлян 12.

Овд. 16-21 – Відновлення Ізраїлю

16 – Пияцтво, яке метафорично зображено в образі чоловіків, що йдуть, похитуючись і спотикаючись від сп’яніння, стосується тих, хто терпить поразку від карального гніву Бога: пор. Пс. 107:27; Пл. Єр. 4:21; Іс. 19:14; 29:9; 51:21; Єр. 13:13; 23:9; 25:27; Єз. 23:33; Наум. 3:11; Об. 17:2.

17-18 – Ідея, що «Сіонська гора» (Єрусалим) таки досягне успіху навіть після руїни, сягає корінням одного з положень теології Єрусалима про те, що Ягве обрав Сіон як вічний дім (Пс. 132:13-14; 1Цар. 8:30-35; Пс. 48:2-3) і обрав рід Давида, щоб встановити царський дім, який правитиме вічно (2 Сам. 7:4-16; 23:5). Найбільш звична назва Едома в Овдія – це «Ісакова гора»: див. вірші 8, 9, 19, 21.

19 – Граматика в цьому вірші дуже складна, але зміст такий, що три південні регіони (Негев, Шефелу і Веніямин) беруть у свої володіння вигнанці з колишнього Південного царства; а три північні регіони (Єфрем, Самарію і Ґілеад) – вигнанці з «Йосипового дому», колишнього Північного царства.

20 – «Халах» (назва відсутня в перекладах І. Огієнка та І. Хоменка) – це регіон у Месопотамії, можливо, у Ніневії, де Тіглатпаласар II стратив деяких ізраїльтян у 734 р. «Цорфат» – назва міста у Фінікії (див. 1Цар. 17:9-10). «Сефарад» – ще одне місце, до якого були вигнані мешканці Єрусалима, – можливо Сарди в Малії Азії чи в регіоні Мідія. Зауважимо, що землі, які Північне та Південне царства повернули собі, виходять за межі колишніх кордонів.

21 – Ключовими тут є слова «спаситель» або «визволитель» (єврейською mosia) і «судити» (єврейською spt), на відміну від «правити» в окремих перекладах. Звичною дією для визволителя є судити: пор. Суд. 3:9-10,15; Іс. 19:20; 2Цар. 13:5. Через те, що тут використане дієслово «судити», а не «правити», це більше здається схожим на застосування кари чи виконання того, що передбачалося, а не чимось позитивним; це есхатологічна подія. Наслідком кари визволителя, (слідуючи за текстом буквально) є те, що «Господнє буде царство» – тобто, покарання над царством (Едома) буде здійснювати Господь.

Попередній запис

Перше прочитання

Визначення літературного жанру цієї книги не становить проблеми – це пророцтво. Проте, на відміну від інших пророчих книг, вона має ... Читати далі

Наступний запис

Унікальна пророча книга

Книга пророка Йони є унікальною в пророчій літературі. Жодна інша книга із пророчого канону не містить такої розлогої пророчої розповіді ... Читати далі