Розділ 9:7-15

9:7-8 – Жодних упривілейовашіх перед очима Господа

Цей фрагмент є одним із текстів Амоса, що їх дуже часто цитують. Амос запевняє нас, що ми не можемо вимагати безпеки та захисту, покладаючись на Бога Виходу, Який обрав собі Ізраїль як особливий народ. YHWH не має фаворитів. Чи вони ефіопи, філістимляни, а чи арамеї – за кулісами Виходу кожного з цих народів завжди перебуває Ягве. Отже, у Виході ізраїльського народу з Єгипту немає нічого особливого. Амос ніби передчуває крізь століття появу Павла з Тарсу: «Нема юдея, ні грека, нема раба, ані вільного» (Гал. 3:28; пор. із Рим. 10:12), а ще «не дивиться Бог на обличчя» (Рим. 2:11). Усі люди рівні перед Богом, незалежно від кольору шкіри, переконань або віри чи культу. І це є дочасним попередженням для всіх тих, хто задіяний у міжрелігійному діялозі, який повинен поважати представників усіх релігійних конфесій як рівноправних партнерів, що промовляють з тієї ж самої трибуни, тому що вони діти одного й того ж Отця. Який би з народів не виявився грішним – Бог його покарає (9:8). Це було підкреслено ще у фрагменті з віщуваннями проти язичницьких народів (1:3-2:16).

9:9-10 – Елемент надії в посланні Амоса

Палко обговорюваним питанням в інтерпретації Амоса є питання, чи залишає пророк бодай якусь надію для ізраїльського народу. Ми вже бачили, що він прямо і непрямо давав надію народові Ізраїля: непрямо – через сам факт того, що пророк закликав народ до навернення, а прямо – так, як буде показано далі. Ми вже бачили, як Амос у своїх трьох закликах благає народ про покаяння (5:4-6,14-15). З іншого боку, правдою є те, що у видіннях остаточної катастрофи YHWH пом’якшав після того, як Амос почав благати Його від імені Ізраїля в перших двох видіннях (7:1-6). Проте в останніх трьох (7:7-9; 8:1-3 і 9:1-4) всяку надію було виключено. Та все ж таки ідея про «рештку Йосипа» (5:15), безсумнівно, виражає надію, і тепер, наприкінці книги, Амос чітко дає зрозуміти, що коли Ягве відправить народ у вигнання, то тільки грішники серед них помруть від меча (9:10-11). Амос також заспокоює народ, що Господь «не зовсім вигубить дому Якового» (9:8).

9:11-15 – Заключна частина. Надія для Ізраїля пост-вавилонського періоду

Вірші 8-10 останньої глави Книги Амоса стали влучним завершенням пророчого послання, аж ось раптом у в. 11 у фразі «того дня» виринає, здається, новий початок з есхатологічним звучанням. Історична ситуація, відображена у віршах 11-14, вказує на падіння міста Давида, тобто Єрусалима, чиї проламані стіни YHWH тепер обіцяє відбудувати (пор. із Іс. 49:16 та 44:28). «Останок Едома», що його успадкують євреї, належить до обітниці про те, що Юдея успадкує все, що залишиться після того, як Едом сплюндрують вавилоняни. Ми знаємо, що Едом було сплюндровано через кілька років після падіння Єрусалима, який упав 586 р. перед Р. Хр. Знову ж таки, як показує в. 15, Господь збирається «посадити» обраний народ на Обіцяній Землі, з якої його було вирвано з коренем. Усе це припускає заздалегідь вавилонський полон і вказує на час, який від Амоса відділений століттями.

Коли ми порівнюємо вв. 11-15 з рештою Книги Амоса, то бачимо, що хоча в Амосовому посланні, без сумніву, присутній проблиск надії, загальна ідея цього послання зводиться до того, що знищення, яке очікує на Ізраїль, є невідворотним. На противагу цьому три останні вірші книги пропонують пост-вавилонському Ізраїлю справжній надмір надії. «Орач із женцем зустрінеться, а топтач винограду із сіячем, і гори закрапають виноградовим соком, а всі взгір’я добром потечуть» (9:13; пор. із Йоіл. 3:18). Тому важливим для інтерпретації Книги Амоса є те, що пост-вавилонська громада вірних вважала корисним для себе порозмірковувати над словами Амоса, які вже збулися. Послання Амоса, як і інших пророків, було постійним нагадуванням Ізраїлю, що саме його гріхи призвели до руйнування Єрусалима та до вигнання богообраного народу. Але Ізраїль також зрозумів, що Бог не остаточно відмовився від нього і не повністю знищив (9:8). Господь завжди був готовий пробачати й починати все з початку. Пізніші покоління могли б навіть визнати: «Нам належить сором і ніяковість, а тобі, Господи, слава і милість!» (пор. із Дан. 9:7-10). Саме в такому дусі пост-вавилонський редактор Книги пророка Амоса витлумачив його послання.

Попередній запис

Розділи 6-9:6

6:1-14 – Значення «спустошення Йосипа» І знову багатіям та правлячим класам, як на Сіоні, так і в Самарії (6:1), погрожує ... Читати далі

Наступний запис

Перше прочитання

Визначення літературного жанру цієї книги не становить проблеми – це пророцтво. Проте, на відміну від інших пророчих книг, вона має ... Читати далі