Розділи 6-9:6

6:1-14 – Значення «спустошення Йосипа»

І знову багатіям та правлячим класам, як на Сіоні, так і в Самарії (6:1), погрожує YHWH за їхню надмірну розкіш, поєднану з суцільною байдужістю до «спустошення Йосипа» (6:6). Визначні діячі «першого з народів» (6:1), які намащують своє тіло «добірною оливою» (6:6; по-єврейському «найпершою»), стануть «найпершими», щоб іти у вигнання (пор. 6:7). Комусь це нагадає притчу про багача й Лазаря в Євангелії від Луки (Лк. 12:16-21). Тут не згадано жодного з гріхів цих багатіїв, тільки їхня байдужість до бідних чи до руйнування країни. Єдине, що має для них значення, це їхня їжа, їхнє вино, їхній комфорт та їхні розваги (6:1-6).

7:1-9:6 – Невблаганність прийдешнього кінця. П’ять видінь

У цьому фрагменті ми бачимо п’ять видінь; описи трьох із них ідуть один за одним (7:1-9), тоді як наступні два розташовані окремо як від них, так і один від одного. І тут постає питання: якими є ці видіння? Порівнюючи їх із видіннями в книгах Єзекіїля та Прото-Захарії (Зах. 1-8), так само як і з видіннями, описаними в пізнішій апокаліптичній літературі, можна зробити певні спостереження. Складається враження, що видіння Єзекіїля, зокрема про Божу славу та Божу колісницю (Єз. 1), є результатом якоїсь містичної пригоди. Коли ми порівнюємо його видіння з видіннями Амоса, це виглядає так, наче видіння останнього належать до зовсім іншого типу. Можливо, що видіння про сарану (Ам. 7:1-3) та про «кіш доспілих плодів» (Ам. 8:1-3) могли бути цілком матеріяльними видіннями, що їх Амос, натхненний Богом, трактує на користь народу Ізраїля. Коли ми доходимо до видіння про «огонь», який пожирає «велику безодню», тобто всесвітній океан (7:4-6), і до видіння про Ягве, Який дає розпорядження про знищення жертовника (9:1-4), ми бачимо, що обидва вони схожі на видіння містичного типу. І все ж таки, коли ми порівнюємо видіння Амоса одне з одним, то бачимо, що перші два мають майже ідентичну структуру, як і друга пара видінь. Цілком можливо, що Амос або якийсь пізніший редактор дав нам те, що ми могли б назвати «звітом про видіння». Коли ми доходимо до видінь Прото-Захарії та пізніших апокаліптиків, то отримуємо враження, що це літературні твори. А тепер розгляньмо видіння Амоса докладніше, розміщуючи згадані дві пари видінь паралельно.

У першій парі видінь – про сарану й вогонь – знищення, що загрожує, є тотальним. Тут на перший план виходить посередницька функція пророка. Амос благає від імені народу Ізраїля, і YHWH м’якшає. Це є повним контрастом до евблаганності Ягве у віщуваннях щодо язичницьких народів (1:3-2:16).

Видіння перше

«Господь Бог учинив, що я бачив таке: Ось Він утворив сарану, коли почала виростати отава, і ось отава як по сінокосі царському! І сталось, як вона вже пожерла траву на землі, я сказав: Господи, Боже, прости! Як же Яків устояти може, бо такий він малий? І Господь пожалів був про те. Не станеться це, промовив Господь» (Ам. 7:1-3).

Видіння друге

«Господь Бог учинив, що я бачив таке: Ось Господь Бог покликав судитись огнем, і пожер той велику безодню, і частку пожер. І сказав я: О, Господи, Боже, спини! Як же Яків устояти може, бо такий він малий? І Господь пожалів був про те. Не станеться й це! Сказав Господь Бог!» (Ам. 7:4-6)

Видіння третє

«І Він знов учинив, що я бачив таке: Ось на мурі стрімкому стоїть Господь Бог, а в руці Його висок. І промовив до мене Господь: Що ти бачиш, Амосе? А я відказав: Виска. І промовив Господь: Ось Я цього виска покладу посеред народу Мого, Ізраїля, уже більше йому не прощу! І спустошіють жертовні підгірки Ісакові, і поруйновані будуть святині Ізраїлеві, і Я стану з мечем на дім Єровоамів» (Ам. 7:7-9).

Видіння четверте

«Господь Бог учинив, що я бачив таке: Ось кіш доспілих плодів. І сказав Він: Що бачиш, Амосе? А я відказав: Кіш доспілих плодів. І промовив до мене Господь: Доспів кінець Моєму народові Ізраїлеві, уже більше йому не прощу! І обернуться пісні в палатах на зойк того дня, говорить Господь Бог» (Ам. 8:1-3)

У другій парі видінь теж, де про висок («висок» – прилад для вимірювання вертикальності положення) і доспілі плоди, руйнування, про яке йдеться, є остаточним. YHWH не дає пророкові жодного шансу бути посередником, але відразу ж ставить йому Свої запитання. Урешті-решт, Ягве самостійно інтерпретує ці видіння як такі, що означають кінець для народу Ізраїля. А щоб не виникло жодних сумнівів, Ягве каже, що відтепер більше ніколи не шкодуватиме народу.

Останнє видіння (Ам. 9:1-4) – це видіння про Ягве, Який стежить за знищенням святині, коли більшість вірних побито уламками, а той, хто рятується, натрапляє на меч, – стоїть цілком окремо від усіх попередніх видінь як за змістом, так і за формою. Передусім Амос навіть не каже нам, що це Господь показав йому видіння; він радше твердить, що сам бачив Господа, Який спричиняв таку тотальну катастрофу. Амос каже нам, що жодна людина й жодне місце у світі не є вільними від «юрисдикції» Ягве (9:2-4). Це узгоджується з думкою Амоса, що остаточне та повне руйнування відбувається у святині, де на богослуження зібралася релігійна громада. Іронія ситуації полягає в тому, що Бог, до Якого моляться, і є той, хто спричиняє знищення цих молільників. Амос хоче цим підкреслити, що Бога Ізраїля неможливо заспокоїти чи шантажувати релігійними обрядами. Що цікавить Ягве, так це зміна нашого способу життя. І, нарешті, цей фрагмент завершив редактор, який і розмістив тут останню свою доксологію Богові Творцю (9:5-6).

Попередній запис

Розділи 3-5

3:1-9:10 – Справедливість у внутрішньонаціональному масштабі Тут Амос переходить до того, що відбувається в межах кордонів Ізраїлю. Як правителі ставляться ... Читати далі

Наступний запис

Розділ 9:7-15

9:7-8 – Жодних упривілейовашіх перед очима Господа Цей фрагмент є одним із текстів Амоса, що їх дуже часто цитують. Амос ... Читати далі