Канонічний контекст і внутрішньобіблійний діялог

Книга пророка Амоса посідає третє місце серед так званих книг дванадцяти малих пророків у єврейській Біблії, але друге в Септуагінті (грецькій Біблії). Єврейський оригінал збережений у доволі гарному стані, і жодних серйозних розбіжностей між єврейським текстом і ранніми грецькими, латинськими й сирійськими версіями немає. Остаточна літературна обробка помістила пророцтва проти язичницьких народів на початку цієї книги, хоч у решті пророчих книг ті віщування йдуть після пророцтв проти народу Ізраїля. Однак у Книзі пророка Софонії спершу йде вступ на тему дня Господнього, а за ним – пророцтва проти язичницьких народів і, нарешті, проти Єрусалима.

Явище внутрішньобіблійного діялогу можна побачити в тому впливі, який справляв Амос на Йоіла та Єремію. Йоіл має точнісінько таке ж саме пророцтво про YHWH, котрий «загримить… із Сіону» [громоподібним голосом] (пор. Ам. 1:2 та Йоіл. 4:16). Проте Єремія має дещо іншу версію (Єр. 25:30).

Візія про пост-вавилонські надії для народу Ізраїля в Амоса (9:11-14) дивовижно схожа на заключну частину Книги Йоіла (4:18-21). Обидва згадують потоки молодого вина з гір і так само обидва роблять натяки на помсту Едомові. Тему «дня Господнього», яка вперше з’являється в Амоса, підхопили, зокрема, Софоній та Йоіл. Перший більше акцентує на Господньому гніві (Соф. 1:18 і 2:2-3), другий – радше підкреслює аспект темряви та більше підтримує есхатологічний і космічний вимір (Йоіл. 2:28-31 і 2:2).

Найбільшу кількість подібностей можна знайти в Книзі пророка Осії. І Амос, і Осія згадують «обманну вагу» (Ам. 8:5; Ос. 12:8). «Гординя Якова» в Амоса (6:8) відповідає «гордині Ізраїля» в Осії (5:5). Думка про правосуддя, яке стає отрутою, наявна в обох (Ам. 6:12 і Ос. 10:4). Спротив щодо культу в Бетелі та Ґілґалі також є спільним для обох (Ос. 4:15; 5:8; 6:10 та Ам. 4:4 і 5:5). Бетел («дім Божий») в обох авторів називається Бет-Авен («Будинок небуття») (Ос. 4:15 і Ам. 5:5). Обидва згадують про YHWH, Який кидає на народ вогонь, щоб спалити його твердині (Ам. 1:4,7,10,12,14; 2:2 та Ос. 8:14). В обох можна знайти покликання на Ягве, Який відновлює достаток народу (Ам. 9:14 та Ос. 6:11). Цілком імовірно, що в цілій низці таких випадків (зокрема там, де йдеться про надію на майбутнє) цього матеріалу спочатку не було ні в Амоса, ні в Осії, але пізніші редактори ввели його в обидві книги.

Девтероканонічна Книга Товита (2:6) наводить доволі точну цитату з Книги Амоса (8:10), де сказано, що Ягве оберне пісні ізраїльського народу на плач. Це виглядає наче випадкова цитата, але цілком імовірно, що цим автор підкреслює думку Амоса про те, що у «веселощах/святах» ми не повинні забувати про бідних. Фактично ж старший Товит каже своєму синові Товії запросити якогось бідного ізраїльтянина розділити з ним за столом приготований для нього обід (див. Тов. 2:1-2).

Зрештою, ми маємо також два покликання на Книгу пророка Амоса в НЗ – обидва в Діях апостолів. Перше – у контексті промови Степана, який згадує ідолів, виготовлених народом Ізраїля (Дії 7:42-43; пор. із Ам. 5:25-27). У Діях присутній явний натяк на ідолопоклонство, що в Амоса висловлений не так чітко. У тексті Дій сказано: «Зображення, що їх ви зробили, щоб вклонятися їм» (7:43). Зверніть увагу, що ці слова відсутні як у Септуагінті, так і в єврейському тексті Амоса. У єврейському тексті сказано: «Свої виображення, зорю ваших богів, що собі поробили» (Ам. 5:26). Лука, здається, говорить, що відмова прийняти Ісуса та Його послання є рівносильною ідолопоклонству. Можна також припускати, що виселення «за Дамаск» в Амоса, яке потім змінено на «за Вавилон» у Діях, є перетлумаченням на користь Рима, як це відбилося в Об’явленні та 1 Петра, де «Вавилон» є таємною назвою для «Рима» (Об. 14:8; 17:5; 1Пет. 5:13).

Друге покликання на Книгу пророка Амоса наявне в Дії 15:16-17. Євангеліє від Луки цитує з Септуагінти таке: «Я… відбудую Давидову скинію занепалу, і відбудую руїни її, і наново поставлю її, щоб шукали Господа люди зосталі та всі народи, над якими Ім’я Моє кликано». Книга пророка Амоса приписала Юдеї: «Решту Едому посіли вони, і всі ті народи, що в них кликалося Моє Ймення» (Ам. 9:12). Партикуляризм цього уривка з єврейської версії Книги Амоса було перетлумачено в Септуагінті відповідно до думки Амоса, якою той позбавляв народ Ізраїля всіх його переваг над іншими народами. Однак Лука переймає таку ідею і надалі пристосовує її до універсалізму спасення іменем Ісуса.

Подібність із Книгою пророка Амоса помічено в Посланні апостола Якова в його суворому осудженні багатих (Як. 2:1-9 та 5:1-6), а також у побажанні горя багатим у Євангелії від Луки (Лк. 6:24-25) і притчах – там же – про немудрого багача (Лк. 12:13-21) та багача й Лазаря (Лк. 16:19-31).

Книга Амоса в писаннях Учителів Церкви

Коментарі до Книги пророка Амоса залишили два Учителі Церкви – Кирило Олександрійський та Єронім Стридонський. Єронім не надає якогось значення Амосовому sermo, тобто «красномовству», він звертає увагу лише на його scientia, тобто «вчення». Але навіть поверхове знайомство з Книгою Амоса показує, що в ній можна знайти і красномовство, і вчення. Золотоустий, який у дусі Амоса завжди боровся за інтереси та права бідних, у своєму «Синопсисі Старого та Нового Заповітів» присвятив певне місце Амосові. Єпіфаній у своєму «Житії Пророків» повідає нам, що Текуе (Текоа) розташоване в Завулоні (Північне царство), і цю думку згодом підхоплять пізніші автори. Іларій із Пуатьє у своїй проповіді на Пс. 51 (Пс. 52 єврейської Біблії) тлумачить Амосову «Давидову халупу» (див. Ам. 9:11) як храм Христового тіла, яке воскресло. Покликаючись на той самий текст, Єронім Стридонський каже, що впале в синагозі, буде піднесене в Церкві, а загалом тією цитатою з Амоса 9:11 в тлумаченні Септуагінти, яку ми наводили вище, Єронім каже нам, що всі народи, які забули Господа, будуть навернені.

Попередній запис

Пророк Амос і особливості його книги

Загадковість постаті пророка Амоса Ми не впевнені, чи Амос було його справжнє ім’я; можливо, це була скорочена форма імені Амасія, ... Читати далі

Наступний запис

Розділи 1-2

Вступ Визначення та вибір окремих уривків чи тем позначений певною суб’єктивністю, та все одно не варто забувати не лише про ... Читати далі