Пророк Амос і особливості його книги

Загадковість постаті пророка Амоса

Ми не впевнені, чи Амос було його справжнє ім’я; можливо, це була скорочена форма імені Амасія, що означало «Господь обтяжив» (ідеться про обтяження добродійствами) або прізвисько, яке означало «вантажник», оскільки він «навантажував» тягар (а саме віщування про неприємності) на голови ізраїльтян.

Заголовок книги називає Амоса «пастирем», що відповідає рідкісному єврейському слову «нокед» (noqed). Однак поширеним словом зі значенням «пастир» у єврейській мові є «ро’е» (ro’eh) (1:2: 3:12). В угаритській мовій цей термін стосується певного типу священика або храмового служителя. В єврейській Біблії цей термін застосовують щодо Меши, царя Моава, який був «вівчарем», платив данину цареві Ізраїлю стома тисячами ягнят та ще й вовною зі ста тисяч ягнят (2Цар. 3:4). Та як би там не було, Амос розповідає про себе як про «пастуха» (7:14), і текст продовжує повідомляти, що YHWH взяв його «від отари». Чи варто сприймати це буквально, чи це просто лише богословське кліше, яке ми знаходимо і у випадку з обранням Давида (2Сам. 7:8), – питання відкрите. При читанні цієї книги зовсім не виникає враження, що Амос був неписьменним пастухом, – він радше був людиною з тонкою політичною інтуїцією та широтою бачення. Він показує себе, як обізнаний із політичною і соціяльною ситуацією в країнах, що межують із Ізраїлем (1:3-2:5), а також із відповідною ситуацією в самому Ізраїлі та Юдеї (3:9-10 та 6:1-7,13). Щодо культових традицій ізраїльського народу, то він почувається тут як риба у воді (4:4 та 5:21). Він знайомий із сапієнціяльними традиціями, як це стає зрозуміло з його проповідей (5:4-6,14-15; 4:4), а також із численних прикладів (1:3-2:6). А ще він добре обізнаний із богословськими концепціями Ізраїля, таких як: вибрання (3:2), Вихід (9:7) і «день Господній» (5:18-20).

Сам Амос заперечує, що коли-небудь належав до будь-якого пророцького братства. Саме це означає фраза, в якій є слова про «сина пророка» (7:14). І що більш проблематично, так це його відверте заперечення того, що він є «набі» (паbi’), тобто пророк. Так само він заперечує, що є екстатиком чи ворожбитом (тим, хто впадає в екстатичний транс і так промовляє свої віщування), або що він вимагає плату за виголошення своїх віщувань. Такі пророки зазвичай підлещуються до народу (пор. із Мих. 3:5). А ми добре знаємо, що у віщуваннях Амоса немає й сліду лестощів! Коли Амація каже йому йти до Юдеї і там заробляти собі на хліб, Амос категорично відкидає цю пропозицію (7:12). Мало того, він стверджує, що був тоді звичайною людиною, яка працювала скотарем та як садівник доглядала за сикоморами (дикими фіґовницями) (7:14). Сикомори ростуть у «шефелахах» (shephelah – низовина), які мають висоту тисячу футів над рівнем моря, а отже, тут можна засумніватися, що в Текоа, яке розташоване на висоті близько 2700 футів, Амос міг би якось застосувати свою професію. Однак, звісно, Амос не говорить нам, що він «порав сикомори» саме в Текоа. Важливо відзначити, що Амос мав цілком звичайну професію, від якої Господь і покликав його, щоб передати своє повідомлення: «Іди, пророкуй Моєму народові Ізраїлеві!» (7:15). І Амос зробив це з усією своєю мужністю.

Літературний стиль і характерні ознаки книги

Стиль Амоса – сильний, жвавий та образний (6:1-7). Амос привертає увагу своїх слухачів запитаннями (2:11; 3:3-6; 5:18-20, і так далі). Він вдається до сарказму (4:4-6) та гри слів, видимої, звісно, тільки в єврейській мові, напр., «gilgal galoh yigleh» – «на вигнання Ґілґал конче піде» (5:5). Він має пристрасть до числа п’ять. Таким чином, ми маємо серію з п’яти попереджень, які YHWH дав народові Ізраїлю, і кульмінацією тих попереджень стала фраза, яку також повторено п’ять разів – «та ви не вернулись до Мене» (4:4-11). Відтак ми маємо п’ять візій настання кінця (7:1-8:3 та 9:1-4). Амос також згадує п’ять місцин, на які поширюється влада Ягве: Шеол – підземний світ, небо, вершина Кармелу, морське дно та край неволі (9:2-4). Він також застосовує число сім. Тому ми маємо сім запитань, поставлених під час диспуту (3:3-6), та перелік сімох різних підрозділів тогочасного ізраїльського війська, що їх визначив Пауль Шалом (2:13-16).

Структура

Книга пророка Амоса має доволі спрощену структуру:

  • Пояснювальний напис на титульній сторінці (1:1);
  • Вступ (1:2);
  • Віщування проти язичницьких народів (1:3-2:16);
  • Детальний опис злочинів народу Ізраїля проти Бога (3:1-9:10);
  • Заключна частина (9:11-15).

Та як би там не було, коли хтось починає аналізувати основну частину книги, яка стосується народу Ізраїля, він розуміє, що вона не поділена на окремі пророцтва. Тут наявна також чимала кількість повторів і циклічних повернень. Одну й ту саму тему розглянуто більше, ніж один раз, як наприклад, теми соціяльної справедливости (3:9-10; 4:1-7 і 6:4-8) та гноблення бідних (1:6; 4:2; 5:11-12 і 8:4-6). Так само і тема формалізму в релігії або нещирости культу в Ізраїлі постає неодноразово (4:4-5; 5:4-5 та 5:21-24). Але попри це, як цілість Амосове послання є надзвичайно потужним.

Історичний контекст Амосового послання

Амос, пророк, що походив із Текоа, розташованого на краю Негевської пустелі в Південному царстві Юди, протягом короткого часу пророкував у Бетелі та, можливо, також у Самарії, коли в Ізраїлі царював Єровоам II (783-743 рр. до Р. Хр.) – ближче до кінця його правління, ніж до початку. Цар Уззія (Захарія) був сучасником Єровоама, але в Юдеї (781-740 рр. до Р. Хр.). Обидва царі жили в мирі один з одним, а завдяки Єровоамові Ізраїлеві вдалося, зокрема, пережити навіть другий «Золотий Вік». Важливим фактором тут було те, що Асирійська наддержава в той час перебувала ніби в стані дрімоти. Однак як би там не було, наприкінці царювання Єровоама Асирія якраз почала пробуджуватися зі свого сну. Єровоам тим часом повернув собі значну частину території в Зайорданні, яку було втрачено у війні з Дамаском (6:13). Успіх у війні та процвітання вдома народ приписував розвинутому культові, який практикували у святинях Ізраїлю, а особливо в Бетелі. Як правило, невеликі сусідні народи, коли не було втручання якоїсь наддержави, постійно визискували один одного. В самому Ізраїлі класи багатих постійно гнобили маси бідних. Релігія стала своєрідним «алібі» для життя, позбавленого всякої моральности чи досвіду Бога. Це є те зло, проти якого Амос виступатиме в ім’я свого Бога, Якого він порівнює з ревучим левом (1:3; 3:18). Якщо народ Ізраїлю не слухатиме Господа, неминучим буде покарання – вигнання зі своєї власної землі. У цій книзі ніде не згадано, хто саме призведе до вигнання, але ми можемо зрозуміти, що пророк натякає на Асирію. Хоч не можна виключати й загрози з боку Дамаска: пор. із 3:11, де євреїв посилають на супротивника, який уже оточує Обіцяну Землю зусібіч, а не на майбутнього неприятеля, як показано в інших версіях тексту.

Попередній запис

Загальний характер книги

Навіщо читати цю книгу? Два питання постають у свідомості пересічного християнина наших днів, коли йому пропонують прочитати Книгу пророка Амоса. ... Читати далі

Наступний запис

Канонічний контекст і внутрішньобіблійний діялог

Книга пророка Амоса посідає третє місце серед так званих книг дванадцяти малих пророків у єврейській Біблії, але друге в Септуагінті ... Читати далі