Загальний характер книги

Навіщо читати цю книгу?

Два питання постають у свідомості пересічного християнина наших днів, коли йому пропонують прочитати Книгу пророка Амоса. По-перше, чому я повинен читати віщування якогось ізраїльського пророка давно минулих днів, який пророкує знищення Північного царства Ізраїлю, значно пізніше після того, як пророцтво вже сповнилося? По-друге, чому християнин, який вважає, що «Бог є Любов», повинен повертатися до цього провокатора серед пророків, який, здається, не може запропонувати нічого більшого за погрози та віщування неприємностей від імені Господа? Із першим питанням стикалися ще навіть пост-вавилонські покоління ізраїльських вірних. Вони усвідомлювали, що саме тому, що слова Амоса здійснилися в плані нищівного досвіду вавилонського полону, вони для них залишалися доволі актуальними та доречними. Що стосується другого питання, то, як ми побачимо далі, Амос сам клопотався за Ізраїль, коли YHWH погрожував покласти край цьому народові (пор. із 7:2,5). Амос також закликав та просив народ Ізраїлю «шукати Господа» не у фальшивій безпеці культу, а в зміні способу життя, так щоб Ізраїль зміг жити далі, тобто пережити катастрофу, що насувається (пор. із 5:4-6,14-15). Врешті-решт, Амос також обіцяв надію «рештці Йосипа» (5:15). Беручи все це до уваги, натхненний редактор інтерпретував по-новому повідомлення Амоса для богообраного народу, який пережив катастрофу вавилонського полону (9:1-14). Мало того, те, що каже Амос про релігію й культ, те, що він каже про інтернаціональну та інтранаціональну (внутрішньонаціональну) Божу справедливість, є дуже актуальним і для нашого сьогодення.

Іванове «Бог є любов» (1Ів. 4:8) можна розуміти в прямому значенні, що, звісно, перекрутить зміст вислову, бо основою любові є справедливість. Бог залишається таємницею, яка не тільки загрожує нам, людським істотам, наслідками наших рішень протягом нашого життя, але й пропонує нам любов, не обмежену умовами! Фактично ж сьогодні слова Амоса мають величезну актуальність для нас – тих, хто думає, що зможе досягти прогресу й процвітання за рахунок бідніших членів нашого суспільства.

Книга та її автори

Дуже доцільно було би почати читати цю невелику книгу (з її дев’ятьма главами чи 146 віршами) з біографічної частини, яка розповідає про протистояння між Амосом – пророком Господнім – та Амацією – офіційним священиком Єровоама II в царському святилищі Бетела (7:10-17). Цей фрагмент дає нам уявлення про пророка, чиї «слова» та «видіння» містить у собі ця книга (1:1). Вона показує доволі сильне напруження між божественною владою, якій підкоряється пророк Амос, і владою людською, якій підкоряється служитель культу Амація. Пророк є речником Бога. «Так говорить Господь!» – пророча формула, яку той використовує, тоді як Амація покликається на слова Амоса виразом: «Бо так говорить Амос» (7:11). Так само в новозавітні часи апостоли, які були пророками НЗ, відмовляться підкоритись владі Синедріону, коли та вступить у протиріччя з владою Божою: «Чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога?» (Дії 4:19). Змушування Божих пророків замовкнути з боку людської влади (Ам. 2:12) відбувається і в наш час, і триватиме до кінця віку.

Із появою Амоса в Бетелі в історії ізраїльської релігії настає нова ера. Амос був найпершим із так званих «пророків, які писали», тобто, пророків, чиї віщування ми маємо в письмовому вигляді. До часів Амоса віщування ізраїльських пророків можна було тільки почути. А з часів Амоса і далі їхні пророцтва можна вже й прочитати.

Книгу пророка Амоса, який жив у другій половині VIII ст. до Р. Хр., близько 750 р., укладали, найімовірніше, у різні періоди, не одномоментно. Можливо, його учні зібрали віщування свого вчителя та виклали їх у письмовому вигляді, додавши до них, наприклад, відповідний вступ. Існують також чіткі сліди пост-вавилонської редакції книги, особливо в її останньому фрагменті (9:11-14). Майстерність полеміки проти вівтарів у Бетелі (3:14) може вказувати на девтерономістичний варіянт тексту, здійснений після реформи Йосії. У кожному разі, доксології, які розміщено на ключових позиціях у книзі (4:13; 5:8-9 та 9:5-6), вказують на той факт, що найраніший варіянт «Книги Амоса» вже читали на богослуженнях. Тому ця книга є прекрасним зразком того, як ізраїльська громада вірних, а не просто поодинока людина, стала визначальною в передаванні нам Божого послання.

Попередній запис

3:1-4:21 – День спасення

Книга Йоіла знову говорить про день Господній в есхатологічній перспективі. Юдею та Єрусалим відновлено завдяки приходу Духа, а язичницькі народи ... Читати далі

Наступний запис

Пророк Амос і особливості його книги

Загадковість постаті пророка Амоса Ми не впевнені, чи Амос було його справжнє ім’я; можливо, це була скорочена форма імені Амасія, ... Читати далі