Книга пророка Йоіла має для сучасного читача особливе значення. У багатьох частинах світу, в обох його півкулях, панують безробіття, голод, люди зазнають різноманітних спустошень, а з часів світових війн нас супроводжує враження життя за часів кризи. Такий досвід спустошення та кризи є суттю пророцтва Йоіла (2:1-11).
Пророк мовить також про нищення природного середовища та про порушення екологічної рівноваги, а отже, про ті виклики, які в сучасному світі вийшли на універсальний рівень. Книга Йоіла ставить проблему нищення природи: чи людство має цілковиту владу над природою? Чи не покладено на нього глибоку екологічну відповідальність?
Над цілим світом розлягається волання: «Де Бог? «Ким він є? Чи може хто-небудь допомогти нам уникнути того що видається майже всесвітнім руйнуванням? Книга Йоіла намагається відповісти на ці запитання в межах історичного контексту свого часу (Йоіл. 1:15; 2:12-14). Уперше заклик зібратись і прийняти рішення набуває загального характеру: літні люди, молоді чоловіки та жінки, підлітки, діти, а також раби стануть усі разом на Сіоні, щоби зазирнути в майбутнє й отримати обітницю дару Духа (Йоіл. 3:1-5).
Єврейський текст цієї книги має лише чотири глави (так є і в українських перекладах І. Огієнка та І. Хоменка, тоді як у грецькому перекладі (Септуагінті) їх тільки три), та її духовний і богословський зміст занадто багатий, аби навіть найрозлогіші коментарі могли вичерпати всю закладену в ній науку. Саме добре було би зараз розгорнути Біблію і простежити структуру богословського контексту Книги Йоіла – контексту, що охоплює саму суть Йоілового пророцтва.
- Пророцтво обрамлюють звернення до поколінь, які чутимуть його й відгукнуться на нього (1:3; 2:2; 4:20).
- Духовним контекстом пророкування є дім YHWH («дім Господній»), якому загрожують зруйнування та немилість і який водночас є знаряддям спасення, тобто благодати (1:9,13,14,16; 4:18).
- День YHWH («день Господній») закликає до святости і до навернення до Бога, котрий приходить судити людей і народи (1:15; 2:1,11; 3:4; 4:14).
- Суть богослов’я Книги Йоіла закладено в 2:13-3:2. Ці строфи – сама серцевина Йоілового тексту. Саме тому, що Бог є тим, ким Він є, пророк може пообіцяти, що після неласки настане час благодати.
Книга Йоіла подає власне розуміння сутности Бога (2:13). Наш Бог «ласкавий (chanun), милосердний (rachum), довготерпеливий і многомилостивий (chesed)». Ця строфа, що є відлунням Вих. 34:6, окреслює основу богословської візії Книги Йоіла: нинішнє покоління, яке зазнає неласки, знову відчує благодать YHWH завдяки тому, що Він завжди є тим самим Богом. Той, хто милосердний і великий у ласкавості, дасть нам найбільший дар.
Цей дар – зіслання Духа на цілу громаду, на жінок і на чоловіків, на молодих і на старих (3:1-5). Це ж бо означає спасення, яке прийде в «день Господній».
Цілісність Книги пророка Йоіла
Багато є теорій щодо цілісности Книги пророка Йоіла. Фрагмент Йоіл. 1:2-2:17 уважають збіркою врочистих літургійних ламентацій, в яких народ підкреслював масштаби національної кризи. Юдею показано як дівчину (betulah; 1:8), одягнену у «вереття», котра оплакує нареченого свого юнацтва.
Йоіл. 2:18 є поворотним пунктом тексту. Громада повинна сміливо поглянути в майбутнє: на неї зійдуть благодать і благословення, символом чого стане надмір вина, зерна й олії. Народ має не боятись, а радіти і веселитися (2:21-23), бо YHWH прагне, щоби земля знову розквітла. Пророцтво завершують чотири віщування проти чужинських народів. У Йосафатовій долині («YHWH судить») спіткає їх відплата (4:1-8), тобто зазнають вони того, що самі заподіяли Юдеї.
Сьогодні більшість коментаторів підкреслює цілісність Книги Йоіла, бо п’ять богословських проблем, на які ми вказали вище, пронизують усі чотири глави пророцтва. Йоіл. 1-4 має виразно окреслену літературну структуру:
- на початку та наприкінці з’являються згадки про покоління (п’ять разів), а також про «дім Господній» (п’ять разів);
- вислів «день Господній» об’єднує цілий текст од 1:15 до 4:14 (п’ять разів);
- обидві частини злютовує щось таке, що становить основу цілого тексту, тобто самі суть та ідентичність YHWH (2:13), які є джерелом найбільшого дару, що ним він наділяє громаду, т. зв. зіслання Духа (3:1-5).
Першу частину (1:2-2:17) уважають описом стану неласки народу, а друга (3:1-4:21) – відповіддю Бога у вигляді благодати і спасення (3:4-5).
