Розділи 3-4

3:1-3 – У цьому фрагменті продовжено мотив із Ос. 2:4-15. Автобіографічний стиль особливо підкреслює драматизм кінцевої частини розповіди про подружнє життя Осії. Отримане доручення знову відшукати жінку-перелюбку, котра тепер належить іншому чоловікові, натякає на те, що тією жінкою є саме Ґомер.

Широкий діапазон значень слова «перелюбна», який охоплює перелюб у його прямому сенсі (Ос. 4:2; 7:4; пор. Лев. 20:10) чи також чужоложство, пов’язане зі сакральними ритуалами (Ос. 4:13-14), ідолопоклонство (Єр. 3:9) і зрадливість народу загалом (Єр. 9:1-2), дозволяє достосувати це слово до ізраїльтян, котрі «звертаються до інших богів», як невірна жінка спрямовує своє серце до інших чоловіків (пор. Втор. 29:17; 30:17; 31:18).

Імовірні біографічні факти набувають у вв. 4-5 історично-богословської інтерпретації у формі промови YHWH, в якій провіщено майбутні стосунки YHWH з Ізраїлем (подібне ми спостерігали в 2:1-3 щодо 1:2-9 і в 2:16-25 щодо 2:4-15).

Текст натякає на близький кінець монархії, цілої влади, законних жертвопринесень і менш однозначно прийнятих релігійних елементів: культових стовпів, які є також символами ваалів, і предметів, що дозволяють довідатися думку божества (’ероd), а також сімейного культу (rаріт).

4:1-19 – Цю главу обрамлено двома заохоченнями послухати (4:1; 5:1). У в. 1-3 пророк закликає ізраїльтян усвідомити, що YHWH сперечається з мешканцями країни про різні вияви зла, які викликають Його гнів і які перелічено в заперечній (в. 1б) та в стверджувальній (в. 2) формах. У в. 3 мова йде про наслідки цієї ситуації для цілої країни, а також для природи. У тексті фігурують формулювання, які вже було вжито в 2:4-3:5: «оскарження/обвинувачення», «покарання»; поняття «правди», «милосердя», «знання» (в. 1б; 2:21-22); іменник «перелюб» (в. 2а; 3:1); згадка про «польову звірину й птаство небесне» (в. 3а; 2:20); триразове [в англійському варіянті] повторення «край, земля» (вв. 1, 3; 2:20,23,24).

Вірші 4-14 повідомляють про відповідальність священиків (вв. 4, 6, 9; пор. вв. 5, 7, 8, 10) за гріхи народу.

В описі зв’язку між YHWH та священиками (вв. 7-10) переважає лексика пов’язана з перевищенням прав: «гріх», «ганьба», «беззаконня», – а також із карою: «покарати», «відплатити».

У вв. 11-14 ідеться про ритуальну проституцію. Вірш 14 підсумовує цю ситуацію: ізраїльські жінки блудували при святинях, і не від жінок зажадає Бог звіту за їхні дії, але від тих, хто насправді відповідальний за це, – від священиків («вони ж самі», в. 14а).

Вірші 15-19 доповнюють опис становища в країни й указують на відповідальність священиків. Часткове повторення лексики з попередніх віршів, як-от «блудити», «провина», «блудництво», не виконує, зрештою, жодної конкретної функції, натяки на «ідолів», на пияцтво, на вівтарі та на брак будь-якого розвитку мислення дозволяють припускати, що ці вірші принаймні частково слугували академічним уточненням.

Попередній запис

Розділи 1-2

1:1 – Редакторська назва книги згадує чотирьох царів Юдеї та лише одного царя Ізраїля – Єровоама. Автор цієї назви був, ... Читати далі

Наступний запис

Розділи 5-7

5:1-7 – Межами цього короткого фрагмента є три дієслова в наказовому способі у в. 1 і ще три – у ... Читати далі