Історичний і культурний контексти

Криза монархії

Обізнаність із кризою, в якій опинилась монархія Ізраїля в другій половині VIII ст. до Р. Хр., є одним зі структурних елементів пророцтва Осії.

Пророк не засуджує монархії. Деякі тексти віщують падіння царя, чи то покликаючись на факти (1:4; 3:4), чи то висловлюючись переносно або й буквально (7:7; 10:7,15). Інші тексти описують підпорядкування інституції царя владі сильних цього світу (7:3; 8:4) та розчарування людей, викликане цим. В Ос. 5:1 пророк закликає двір захищатися від таких загроз. Ос. 13:10-11 підтверджує право YHWH садовити на престол чи скидати з нього царя.

Ставлення Осії до монархії легко зрозуміти на тлі тих неспокійних часів, які настали після сорока років економічної та політичної експансії Єровоама II й після його смерти (в роках 747-746 чи 746-745 перед Р. Хр.). За короткий час на престолі змінюється низка правителів: після шістьох місяців правління сина Єровоама II – Захарію, останнього нащадка династії Єгу, – вбив узурпатор трону Шаллум, якого натомість умертвив Менахем, стабілізувавши на десять років ситуацію в царстві. Упевненість, із якою Осія каже про монархію (1:4), дозволяє припустити, що Менахемове правління, фактично, ще не досягло великої стабільности. «Дім Єгу» (1:4) – це мало б означати актуальну панівну династію, а також узурпаторів, котрі діяли від імени її засновника. Пророк показує кінець монархії як наслідок воєнної поразки в долині Їзреел (1:5).

Культ Ваалів

Ужите в Ос. 13:1 в однині та з артиклем слово «Ваал» дозволяє припускати, що множинність ваалів приховувала спокусливу та скупо окреслену постать Ваала як антагоністичного щодо YHWH божества.

Культи Ваала та подібні до нього з’являються вже в період перших контактів Ізраїля зі землею Ханаан (Чиє. 25:1-5), тривають упродовж періоду Суддів (Суд. 6:25) і в часи пророка Іллі (1Цар. 18:17-40). Незважаючи на зусилля, яких докладали і в Ізраїлі (2Цар. 10:18-28), і в Юдеї (2Цар. 11:18), щоби викоренити ці культи, вони були ще відомі в VIII ст. до Р. Хр., за часів Осії, і їх підтримував Манасія в Юдеї в VII ст. до Р. Хр (2Цар. 21:1-9), а наприкінці того самого століття вони спонукали Йосію провести радикальну релігійну реформу (2Цар. 23:4-20).

Девтерономістична богословська система інтерпретує падіння Самарії як наслідок ідолопоклонницького культу (2Цар. 17:7-18). До культу Ваала належали вівтарі та священні стовпи (ашери) (Суд. 6:25; 2Цар. 17:16), жерці та пророки (1Цар. 10 і 18), цілопальні жертви та жертовні бенкети з використанням спеціяльного культового начиння, напевно – у виняткових випадках, – також людські жертви (Єр. 19:5; Ос. 13:2?), і, можливе, практика сакральної проституції (Суд. 8:33; Чис. 25:1).

ВААЛ

Ваал (ba’lu) – це питома назва в аркадській, угаритській, фінікійській, арамейській мовах і в івриті. Первинно вона позначає пана, чоловіка, володаря чи того, хто посідає певне чесноту, перевагу або власність. Ще в стародавні часи це слово вживали в Месопотамії для означення різних богів («ваал [пан] такого й такого місця»), надалі воно на власне ім’я божества, вшановуваного в різних місцях в особливих поставах.

Ваал (Baal) – син Ела (’Еl), творця, чи Даґона [Дагана – Рибо-бога в месопотамській мітології], одне з імен якого було Збіжжя, – був богом дощу, врожаю та плодючости, а також війни.

Згідно з угаритськими текстами, культ Ваала охоплював святкування Нового року, збирання винограду та виробництва молодого вина (кінець вересня – початок жовтня). Під час тих святкувань на даху храму будували альтанки, влаштовували священні бенкети і. можливо, декламували міт про Ваала, тобто єрогамію Ела з Асират [Ашерою/Астартою] і Рахмаєю (Rhmj/Rhmy), яких репрезентували цар, цариця та жриця. Складніше ідентифікувати святкування посвячення храму в період весняного рівнодення, оплакування смерти Ваала та святкування його перемоги над Мотом – смертю – у червні.

Слово «ваал» у СЗ, вживане і в однині, й у множині, відображає розмаїття місць, форм і періодів його культу (пор. Баал-Пеор [Baal Ре’оr], Чис. 25:3,5; Втор. 4:3; Ос. 9:10; Пс. 106:28; Ваал-Беріт [Baal Berit], Суд. 8:33; 9:4; Ваал-Зевув [Baal Zebub], 2Цар. 1:2,6,16). Ос. 2:15,19; 11:2 передають загальний і невизначений зміст цього поняття.

Так само й імена Ваалових жінок у єврейській Біблії не є однаковими. Асират, жінка Ела та матір богів в Угариті, у єврейській Біблії фігурує як Ашера, Ваалова дружина (пор. 1Цар. 18:19; 2Цар. 23:4; Суд. 3:7). Також ашерою називається культове зображення в дереві якогось божества (1Цар. 14:15; Втор. 16:21).

Ще одна Ваалова подруга – це Астарта (Суд. 2:13; 10:6). Її культ запровадили Соломонові жінки-чужоземки (1Цар. 11:1-8). У таких текстах, як 2Цар. 21:3; 23:13-15; 2Хр. 33:3, автори плутають Ашеру й Астарту.

Анат [Рахмая] – ще одна Ваалова дружина [чи коханка] – у єврейській Біблії не фігурує як богиня, а її ім’я з’являється тільки в назвах місцевости (І. Н. 19:38; Суд. 1:33) й особи (Суд. 3:31; 5:6). Горасіо Сіміан-Йофре

Культ тельця

На відміну від Ваала, телець був, імовірно, не ідолом, об’єктом поклоніння, покликаним замінити YHWH, а «символічною заміною» присутности YHWH й актом, що легалізував святилище в Бетелі (Бет-Елі) – так само, як Божий ковчег, перевезений зі Шіло до Єрусалима, легітимізував стародавнє святилище євусіїв. Тельця, котрий був атрибутом і емблемою божества Ела в Угариті, мали би тепер також асоціювати з YHWH в Ізраїлі (пор. Чис. 23:22; 24:8). У Втор. 33:17 Йосипове коліно – «господарів» святилища в Бетелі, де вшановували бика, – послідовно асоціювали з биком. (Пор. також Бут. 49:24: «Бик Якова» [у перекладах Біблії І Огієнка та І. Хоменка – «Сильний Якова»]). Яків виявляється, отже, дуже тісно пов’язаним із Бетелом (Бут. 28:10-22; 31:13; 35:7). Визначення «[Священний] Бик Якова» [«Могутній Якова» в І. Хоменка та «Сильний Якова» в І. Огієнка] набуває духовного характеру в Пс. 132:2; в Іс. 49:26; 60:16.

Аарон мав би бути епонімом групи священиків, пов’язаної з культом YHWH у Бетелі (пор. Суд. 20:26-28), члени якої носили зображення бика як свою емблему. Та група могла бути вороже налаштована до єрусалимських Садокидів – єдиного офіційного священицького роду після того, як Соломон вигнав Евіятара. Телець із храму в Бетелі мав би, отже, узаконити священство Ізраїля, Північного царства, завдяки зв’язку з Аароном і з його нащадками; таку легітимність забезпечувала Ааронова присутність біля Мойсея в традиції про Вихід.

Осія, імовірно, говорить про «тельців (биків)», аби показати своє ставлення до цілого ягвістського культу, як його практикували в Бетелі та, можливо, у Самарії. Ос. 8:5; 10:5 указують, що та ягвістична практика, хоч і не містила формального ідолопоклонства, стала непридатною для Самарії й уже наближалася до занепаду. Відсутність покликання на тельця (бика) чи на ідолів у подібній думці в Ос. 10:15: «Отак вам учинить Бет-Ел», – підтверджує те, що об’єктом звинувачення та засудження є сам культ, практикований у Бетелі, а не його можливі ідолопоклонницькі контамінації чи впливи.

Попередній запис

Стильові риси

Як і в інших пророцьких книгах, у Книзі пророка Осії в деяких текстах YHWH говорить від першої особи, тоді як ... Читати далі

Наступний запис

Канонічний контекст

У всіх текстових традиціях, включно зі Септуагінтою, які побіч послідовности масоретського тексту впроваджують також інший порядок, що змінює почерговість перших ... Читати далі