Даниїла 8

8:1-27 – Видіння про Барана та Козла

(Без попередження цей текст знову переходить на єврейську, і так до кінця книги). Як і в попередній главі, тут згадано один маленький ріг; він виростає із більшого рогу та сильно збільшується екстраординарним способом. Паралелей з Даниїла 7 є багато, але загальний настрій розповіді більш гнітючий.

8:1-12 – У цьому видінні духовидець переноситься до ріки Улай, у місто Сузи, що в Еламі (пор. із перенесенням Авакума до Вавилону в розповіді «Бел і Дракон»). І там Даниїл знову бачить тварин, які уособлюють імперії: барана та козла, в яких ми без труднощів упізнаємо Персію та Македонію/Грецію. Два неоднакові роги в барана – це Персія та Мідія; перша превалює над другою, бо перська військова машина в VI та V ст. до Р. Хр. досягла успіхів на всіх можливих напрямках (у Малій Азії, Сирії, Палестині, Вавилоні та Єгипті). У 480 р. до Р. Хр. Персія під проводом царя Ксеркса Першого сплюндрувала Атени (пор. із Дан. 11:2), але згодом вона зустріла нездоланну перешкоду в особі Олександра Великого, якого тут символізує однорогий козел. У 333 р. до Р. Хр. Персія під проводом царя Дарія III зазнала поразки при м. Ісс (в. 7), а потім – остаточного розгрому в битві при м. Арбела в 331р. до Р. Хр. Про ці події і згадано в Даниїла 11:3-4.

Одначе в 323р. до Р. Хр., перебуваючи у Вавилоні, Олександр раптово помирає, і його імперію ділять між собою четверо «діядохів» (в. 8): Птолемей (Єгипет), Філіп (Македонія), Селевк (Сирія) та Антигон (Мала Азія). Видіння про маленький ріг фокусує нашу увагу на Сирії та на тому, хто її тоді представляв, – на примхливому Антіохові IV Епіфані (в. 9). Останній справді здійснював воєнні походи – «до півдня, і до сходу» – проти єгиптян, персів, парфян, а також проти Палестини – «Пишноти». У цей момент, паралельно з Дан. 7, місце дії переходить із землі на небеса, у трансцендентний вимір Ізраїля, тобто, на «військо небесне» (в. 10), котре Антіох «топче» ногами, коли оскверняє Храм (в. 11) та зарозуміло поводиться з «Вождем того війська», тобто первосвящеником Онією III (убитим у 171 р. до Р. Хр.). Антіох «правду» кидає на землю – вираз, який ми розуміємо у світлі Мал. 2:6, де сказано, що правда – це Тора. Ми пам’ятаємо, що Антіох спалював усі священні книги, які міг знайти (1Мак. 1:54-57), і загалом забороняв практику єврейської релігії. Для Єроніма Стридонського сам Антіох є й Антихристом, і типом Антихриста.

8:13-14 – У в. 13 візіонер ставить запитання, par excellence, апокаліптичне: «Аж доки..?». Даниїл чує, як один зі «святих» зі згаданого «війська» у 8:13 розмовляє з іншим (що є, так би мовити, на зв’язку з Даниїлом) святим, котрий відкриває, що Храм буде залишатися оскверненим іще протягом близько трьох із половиною років (1150 днів). Протягом цього періоду «нищівний гріх» триватиме – тут мається на увазі натяк на ідола, встановленого Антіохом у Храмі в грудні 167 р. до Р. Хр. Дивіться також 9:27; 11:31; 12:11; пор. із 1Мак. 1:54. Підрахунок, тут наведений, на чотири місяці коротший, ніж у 7:25, оскільки гл. 8 було написано, найімовірніше, через чотири місяці після гл. 7. Основна ідея цих віршів полягає в тому, що Бог установив певну межу для осквернення Храму та страждання праведників. Але цю ідею не слід тлумачити дослівно, як підставу для вираховування настання кінця світу.

8:15-25 – Тут своїм нагадуванням про когось, хто «ніби муж», вірш 15 стає, так би мовити, близьким «родичем» Дан. 7:13. Одначе тепер, охочіше, ніж «адам» (’adam – людина), використовується слово «ґебер» (geber – муж; герой) – за співзвучністю з ім’ям, даним цьому персонажеві в 8:16 – «Гавриїл». Таким чином, уперше в Біблії ангела названо на ім’я; Гавриїл стає традиційним посланцем небесного світу. Пізніше в цій книзі також названо й Михаїла: див. 9:21; 10:13,21; 12:1. У гл. 8, як і в гл. 7, підкреслено можливість порівняння людського та божественного. Саме «людським голосом» інший ангел промовляє до Гавриїла у в. 16. У наступному вірші вже й самого Даниїла названо «Людським сином (= смертний)»! Для Даниїла це має драматичні наслідки. Він впадає у своєрідне заціпеніння, яке, певним чином, нагадує реакцію Валтасара в гл. 5. Але Даниїла оточують ангели-охоронці, які допомагають йому подолати паніку.

Второзаконня 32:8-9 познайомило нас із поняттям богів-хранителів народів; інші тексти розповіли про YHWH в оточенні Його божественного царського двору (пор. із 1 Цар. 22:19-24; Іс. 6:1-9; Йов. 1-2). Псалом 82 стає свідченням розвитку цієї думки – всі боги були позбавлені своєї влади. Тепер, з апокаліптичного погляду, різні боги переосмислюються як ангели, і вони є покровителями не тільки народів, але й окремих осіб.

У цьому випадку Даниїлу відкрилося те, що події цього видіння мають чіткий есхатологічний характер: вони супроводять історію до її найвищої точки. Ось чому вв. 23-25 вдаються до поезії, щоб виразити один із головних апокаліптичних мотивів: спасення «вивергається» назовні в пароксизмах (8:23) гріхотворення (8:25б). Таке визволення є суто божественним і не може бути пов’язане з людською силою або умінням, бо – «не рукою людською» (8:25б). Водночас дивовижною є успішність гріхотворця [Антіоха IV], досягнута за допомогою сили та обману (8:24-25а). Вислів «і в часі миру» (у пер. І. Хоменка – «зненацька») показує нам іще одну складову царської хитрости, що проілюстровано в 1 Мак. 1:30. Ця подія трапилася навесні 167 р. до Р. Хр. і спричинила написання Даниїла 8: Антіох зрадив довіру юдеїв до нього, а потім напав на місто Єрусалим і «побив його страшно» (1Мак. 1:30). Кажучи словами Даниїла, цар [Антіох] «повстане на Владику над владиками» (8:25), тобто – або проти Бога, або проти Його репрезентанта, але зазнає невдачі.

8:26-27 – У в. 26 Даниїл отримує наказ «запечатати/сховати це видіння» (пор. із 12:10). Розумне обґрунтування такого наказу має на меті: пояснити, як могло статися, що об’явлення з VI ст. до Р. Хр. було приховане аж до II ст.; показати, наскільки гідним довіри є те видіння, що було дане так задовго до реальних подій; і повідомити, що, коли печатку зламають і вміст об’явлення стане широко відомий, настане кінець світу (це частий мотив у Книзі Об’явлення). Останні слова цієї глави (у в. 27) є неоднозначними; вони свідчать про те, що або Даниїл не зміг зрозуміти отримане повідомлення, або що цього не зможе зробити ніхто.

Попередній запис

Даниїла 7

7:1-28 – Чотири звірі та Син Людський Цим видінням відкривається апокаліптична частина книги, або ж «Даниїла Б». 7:1-8 – По-перше, ... Читати далі

Наступний запис

Даниїла 9

9:1-27 – Сімдесят років-тижнів Глава 9 починається в літературному жанрі, який для Книги пророка Даниїла є унікальним, – це більше ... Читати далі