Молитва (Мт. 6:1-6,16-18)

А ти, коли молишся, увійди до своєї комірчини, зачини свої двері, і помолися Отцеві своєму.

Можна молитися тільки тому, що ми так звикли, що така традиція, автоматично. Прокидаємося вранці – хрестимося, проходимо повз хрест – знімаємо шапку, у неділю йдемо до церкви.

А ідеться про те, щоб молитва стала основним заняттям у нашому житті. Певна річ, не в той спосіб, щоб присвячувати їй ще більше часу, – бо робота й повсякденні обов’язки забирають у нас багато годин, – а завдяки усвідомленню значення молитви та ревности, з якою переживаємо її. Доля світу залежить від молитов християн. В одній із пісень співаємо: «Молюся так, наче рию пальцями землю». Ці слова дають нам уявлення про те, якою повинна бути молитва та наскільки далекими є ми від цього ідеалу.

Кімната нашої молитви запрошує й чекає. Треба увійти до неї, зачинити за собою двері та покірно стати на коліна перед Богом, Який тримає у Своїх руках і світ, і нас самих. Своєю молитвою можемо вплинути на долю світу більше, ніж усі диктатори, королі й завойовники – усі великі люди цього світу разом узяті.

Попередній запис

Почухаю тобі спину (Мт. 5:43-48)

І коли ви вітаєте тільки братів своїх, то що ж особливого робите? Давні римляни любили повторювати do ut des, тобто ... Читати далі

Наступний запис

Receperunt mercedem suam (Мт. 6:1-6,16-18)

Вони мають уже нагороду свою. Різними є мотиви, які впливають на наше буття християнами, тому й християнство набуває різних форм. ... Читати далі