Почухаю тобі спину (Мт. 5:43-48)

І коли ви вітаєте тільки братів своїх, то що ж особливого робите?

Давні римляни любили повторювати do ut des, тобто дам, «якщо ти даси». У дуже вільному перекладі – відображаючи дух, а не букву цього вислову – можна сказати так: «Якщо ти мені почухаєш спину, то я почухаю тобі». Одно слово – обмін, заплата, справедливість.

Цей принцип є фундаментом суспільства, але християнство бажає чогось більшого. Християнство хоче безкорисливости, хоче любови. Прагне любови навіть тоді, коли любити важко чи, у людському розумінні, неможливо.

Часом християнство вимагає від любови героїзму, бо як інакше можна назвати любов до ворогів?

Християнство – це не абстрактна ідея, а конкретна річ, яка живе в людях – духовних і світських. Це від кожного з нас Ісус вимагає героїчної любови. У житті маємо так багато нагод, щоб любити, так багато нагод, щоб пробачити, щоб простягнути іншому руку.

Не чекати, що хтось виправиться, не висувати жодних умов, не продавати своєї любови, а просто любити. Любити, надіючись, що любов спасе цей світ.

Попередній запис

Піднесена нікчемність (Мт. 5:43-48)

Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає. Усмішка за усмішку, добро за добро – у цьому немає нічого надзвичайного. ... Читати далі

Наступний запис

Молитва (Мт. 6:1-6,16-18)

А ти, коли молишся, увійди до своєї комірчини, зачини свої двері, і помолися Отцеві своєму. Можна молитися тільки тому, що ... Читати далі