Даниїла 6

6:1-30 – Лев’яча яма

Сповнені віри чудесним способом рятуються, тоді як їхніх переслідувачів пожирають їхні ж злодіяння (пор. із Дан. 3). Раннє християнське мистецтво використовувало цю главу для зображання воскресення Христа і перемоги життя над смертю. Та хай там як, на відміну від глави 3 та 5 глава 6 переходить від зображання публічних релігійних актів до особистих, із таким же втручанням та гнобленням (пор. із 1Мак. 1:42; 2Мак. 6:6). Але «мідянин Дарій» (в. 1) є страшенно грубою історичною помилкою. Імовірно, відбулася плутанина із Киром, котрий захопив Вавилон у 539 р. (у 538 р. перед Р. Хр. йому було 62). На тлі цього згадується про поділ Перської імперії на сатрапії, який здійснив Дарій І (522-486 рр. до Р. Хр.; пор. із Дан. 5:2; Ест. 1:1; 1Ездри 3:2). Також є очевидною паралель із Естерою та Йосипом. Тут, як і там, вороги вдаються до нечесних засобів (6:5), а ще тут існує протиріччя між двома «законами». Закон Даниїла (або ж Бога) є життєдайним, а «непорушний, остаточний та незмінний» закон мідян і персів (вв. 9, 15; пор. із Естери) несе із собою смерть непокірним у лев’ячій ямі (пор. із Єз. 19:2-9). Асирійці та перси тримали в клітках левів, тож правдоподібности тут досягнуто. Леви уособлюють Хаос, як засвідчує Пс. 91:13 або один із кумранських текстів – 1QН 5. 6-7. Таким чином, Даниїла символічно запроторено до нижнього світу.

Розповідь, викладена в цій главі, вражає. Юдаїзм тут слугує лише приводом для того, щоби спіймати в пастку Даниїла – об’єкт заздрощів для рівних йому (царедворців). За аналогією з іншою схожою ситуацією, яка стосувалася єврейської діяспори та описана в Книзі Естери, тут чиновники мобілізують усю правову систему імперії, роблячи мішенню для неї одну конкретну людину. Вони прикидаються, що задоволені Дарієм, удавано обожнюючи того, маніпулюючи ним тим часом, щоб він видав потрібний їм указ. У цьому цей, як було прийнято вважати, «верховний бог» (пор. із в. 7) дуже скоро розкається, але вже не зможе нічого змінити (пор. із Книгою Естери), оскільки, згідно із особливими умовами його підписання, подальша доля того указу («незмінного» та «невідкличного») вже не підлягає його контролю. Таким чином, ніхто насправді не забруднить своїх рук невинною кров’ю; усю роботу сліпо виконає державна машина.

Такою «машиною» за часів царя Дарія була лев’яча яма, і її ефективність можна було порівняти із технологіями сьогодення. Вона була «запрограмована» на те, щоби зжерти Даниїла під приводом відсутности в ньому відданості Короні, – правдивий, узятий із життя портрет будь-якого тоталітарного режиму. В еру немеханізованої цивілізації автор бере до уваги насамперед диких звірів або драконів (див. Дан. 7:1-28), чия єдина робота – винищування.

Цинізм державного гніту тут поглиблює відсутність провини з боку жертви. Даниїл просто молився на самоті у своїй кімнаті, звернувши свій погляд у бік Єрусалиму, як це було прийнято в поствавилонському юдейському богопоклонінні (пор. із т.Berakhot 4:1; b.Ber. 31а, і т. п.; Дії 3:1; 10:9). Для того, щоби звинуватити Даниїла в порушенні вищезгаданого указу, шпигуни мусять вторгатися до його оселі та пхати свого носа в його найінтимніші справи. Вони вважають Даниїла «нелюдиною» та вимагають, щоб його найпотаємніші думки узгоджувалися з офіційною доктриною. Держава-робот визнає тільки громадян-роботів.

І в цю мить ніщо не може врятувати Даниїла, навіть дружба із царем. Вірш 12 розкриває іронію перського «незмінного» закону. Цар потрапив у власну пастку (пор. із Книгою Естери). Тепер він мусить перевірити Даниїлову віру, знаючи, що тим самим перевіряє самого Бога! (див. вв. 17, 20). Якщо порятунок Даниїла означатиме тріюмф його Бога (вв. 27-28), то його смерть означатиме смерть його Бога. Та все ж цар, здається, був щирим у своєму каятті, що пом’якшує його провину (вв. 19-25). Він навіть уживає показовий титул «Живий Бог» і, врешті-решт, виконує те, про що сказано у Втор. 19:18 (пор. із гл. 3 вище). Звертаючись до Даниїла, він каже (у сильному контрасті з дискурсом Навуходоносора в гл. 3): «Твій Бог, що ти Йому служиш, Він завжди врятує тебе!», – що означає щось на зразок «у цей момент тільки [твій] Бог міг би щось для тебе зробити». Але читач, котрий уміє читати текст між рядків і знає розв’язку цієї історії, не може не бачити в царських словах пророкування. Як у гл. 3, де таємничий персонаж заходив до крематорію із трьома мучениками, так і тут теж ангел супроводить Даниїла в ямі та «затуляє пащеки левам».

Вірш 23 тонко поєднує в собі мотиви левів і печі (див. Дан. 3; пор. із Євр. 11:33-34) та єднає Даниїла з його побратимами Макавеями-мучениками, побіжно згадуючи, що Бог разом із ними перебуває в тій ямі (в. 21), як колись у печі. Цар «сильно зрадів» (в. 24), дізнавшись, що Даниїл живий, і відправив на смерть наклепників разом з їхніми жінками та дітьми, згідно із перськими законами (в. 25). Паралель між 6:26-29 та 3:29-31 дещо пом’якшує шок. Таким чином, до пастки насправді потрапили ті, хто заманював туди Даниїла; подібний приклад ми також знаходимо і в Естери, де покарання так само поширюється на жінок і дітей винуватців злочину. Цей мотив наголошує на кількох моментах. По-перше, «друзі» з деспотів іноді нічим не кращі за їхніх ворогів (це мало бути наочно підтверджено перепадами настрою в Антіоха; пор. нижче із 8:23-25). По-друге, це також є попередженням для євреїв у діяспорі, котрі постійно перебувають на волосок від небезпеки, навіть коли тамтешні володарі на деякий час стають прихильними до національних меншин. По-третє, жорстокість Дарія слугує прикладом помсти слабовільної людини, котра усвідомлює, що доти її використовували задля чиєїсь вигоди. По-четверте, у популярній розповіді, такій, як ця, авдиторія, без сумніву, відчуває полегшення, коли нечестивців та їхнє сім’я остаточно виривають із корінням. І врешті-решт, якби Даниїл мав сім’ю, її також би було піддано важкому випробуванню серед левів.

6:25-29 – Ця історія сягає своєї кульмінації з виходом указу, який визнає Божу здатність рятувати та визволяти тих, хто Йому служить, і перетворювати смерть на життя; це істинне послання юдейської апокаліптики! І мотивом тут, знову ж таки, є неочікуване каяття деспотів і їхнє визнання того, що Бог Даниїла – істинний повелитель небес та землі. Ми перебуваємо в кінці часів; стародавнє послання народу Ізраїлю сягає нині країв землі.

Книга Даниїла А завершується згадкою про «Кіра перського», з якої ця частина книги стартувала в 1:21, таким чином формуючи інклюзію перших шести глав цілої книги. А щодо успіху Даниїла, то йому, безперечно, сприяє не благовоління до нього цілої низки царів, а захист Бога.

Бел і Дракон

У Грецькій Біблії додаток під назвою «Бел і Дракон» показує Даниїла, котрий висміює Кірового ідола, «на ім’я Бел» (Ваал – прим. ред.). Даниїл викриває шарлатанство Белових священиків, і цар відправляє тих разом з їхніми сім’ями на смерть. Але ця історія з Даниїлом триває, і далі він змушує дракона, якому також поклонялися перси, тріснути. Розлючений натовп примушує царя покарати Даниїла. котрого й було кинуто в лев’яче лігво. Одначе, як і в Даниїла 6, Даниїл залишається неушкодженим, і його навіть був погодував пророк Авакум, котрого із цією метою доправив із Палестини сам Бог. Цар мусить визнати унікальність Даниїлового Бога; він кидає самих змовників до того самого лігва, і леви миттєво пожирають їх самих. Перенесення Авакума нагадує подібні феномени за часів Іллі та Єлисея (1Цар. 18:12; 2Цар. 5:26).

Ця розповідь, найімовірніше датована І ст. перед Р. Хр., до Даниїла 6 додала доволі небагато. Бел є одним із назвиськ Мардука – верховного бога вавилонського пантеону богів (пор. із Єр. 50:2). А в основі розповіді, можливо, лежить знищення Ксерксом І (486-465рр. до Р. Хр.) храму Ваала. Але зоолатрію згадували радше в історичних документах Єгипту, а не Вавилону. Цілком зрозуміло, що ця розповідь мала на меті показати як живих, так і неживих язичницьких ідолів, та засвідчити їхнє безсилля. Щодо пророцького сарказму, який стосується ідолопоклонства, дивіться Ісаї 44-46. Стосовно релігійного іконоклазму – дивіться Книга Ювілеїв 12.

Попередній запис

Даниїла 5

5:1-30 – Напис на стіні Атмосфера між Валтасаром і Даниїлом установилася дружня, але цар перевершує Навуходоносора – свого батька (а ... Читати далі

Наступний запис

Даниїла 7

7:1-28 – Чотири звірі та Син Людський Цим видінням відкривається апокаліптична частина книги, або ж «Даниїла Б». 7:1-8 – По-перше, ... Читати далі