Даниїла 3

3:1-18 – Навуходоносор установлює золотого боввана

У цьому новому протистоянні із силами язичників Даниїл не з’являється. Септуагінта додає одну дату – вісімнадцятий рік правління Навуходоносора (587 р. до Р. Хр.). Таким чином, зведення статуї цим вавилонянином збігається з руйнуванням Єрусалиму. На задньому плані тут угадується гоніння Антіоха проти юдеїв. І хоча статую тут не називають богом, одначе очікується, що простолюд буде їй поклонятися (в оригіналі з’являється технічний термін для цього). Монолітний зовнішній вигляд якоїсь величезної статуї, здається, мав би засвідчувати стабільність чинного режиму, але насправді показано, чим вона, власне, є насправді – крематорієм. Смерть – це великий вирівнювач; символом цієї імперії є урна для попелу; її національний гимн – не що інше, як нескінченно повторюване гасло, сила переконливости якого цілком залежить від частоти його повторювання (пор. із вв. 5, 7, 15).

Незвичайна вимога царя, аби всі народи світу поклонялися його статуї, та погроза розчленувати будь-кого незгодного із цим є анахронічними за часів вавилонського правління або в будь-який інший період до настання ери релігійного та культурного божевілля Антіоха (пор. із 1Мак. 1:41-53).

Глава 3 – це заклик до мучеництва (пор. із 1Мак. 1:57-63 та 2Мак. 6-7). Можливо, чудесне спасення юнаків віщує воскресення праведних у гл. 12 – так це витлумачено в ранньому християнському мистецтві та в єврейській літературній традиції.

На відміну від гл. 1 і 2, Даниїла 3 представляє цілком інший стан розуму царя. Якщо ця стела (а зовсім не статуя) не є сам цар, це однаково прояв гротескної зарозумілости. Деякі консервативні вчені припустили, що цар тут хоче надати обрисів своєму сну із гл. 2. У цьому випадку простіше припустити початково незалежне існування цієї оповіді в усному переданні. У своєму теперішньому вигляді включення перських та грецьких термінів свідчить про її пізнішу переробку. Примітними є грецькі слова «psalterion» і «symphonia», які Полібій пов’язує із пристрастю Антіоха до волинки чи двоїстої флейти. «Kitharis» і «sambuke» також грецькі.

3:1-12 – Тут ми віднаходимо історію про пасивний спротив. Єврейські юнаки, котрі в гл. 1 уникали царської дієти, тепер не підкоряються царському наказові, вважаючи його таким, що елементарно суперечить прояву їхньої відданости Богу. Правда, вони не володіють такою силою, яку має тиран, але принаймні можуть відмовитися заражатися його безумством. Вони не замишляють революцію, але навіть цей безсумнівно нешкідливий спротив трактовано як неприпустимий, оскільки він ставить під питання саму тоталітарну ідеологію, яка не терпить жодного інакомислення, інакше вона загине.

3:13-18 – Події розгортаються у в. 8: «халдейські мужі», або ж вавилонські мудреці, засуджують небажання євреїв поклонятися статуї; це, своєю чергою, провокує цареву лють (в. 13; звична тема в народних уявленнях). Але, незважаючи на страшні погрози на свою адресу, що, мовляв, ніхто не зможе врятувати їх від могутнього володаря, навіть Бог (в. 15), ці юнаки залишаються твердими у своїй позиції і не підуть на компроміс з ідолопоклонством. У своїй урочистій заяві, яка є тепер однією з біблійних перлин, вони проголошують, що здатен/бажає Бог урятувати їх чи ні, це не вплине на їхню вірність Богові. Вони не чекають ніякої винагороди (пор. із Йов. 1:9 та 13:15, де, згідно з однією традицією, читається: «Ось Він може вбити мене; Йому я довірюсь»). Таким чином, цар зазнав нищівної поразки, а любов до Бога перевершила страх смерти.

3:19-30 – Юнаки в розжареній печі

Далі історія переходить від царських погроз до їхнього виконання. У цю мить Навуходоносор пантомімічно наслідує свого поставленого боввана! Обличчя царя перекошене, а піч перегріта, – одне наслідує інше. Таким є шокуюче повернення до Бут. 1:28, де сказано, що людина є образом Божим. Зарозумілість змінила славу людську (пор. із Пс. 8) на ідола, який скорчив гримасу, – невблаганного, неживого та жахливого. На обличчі царя вже закарбувалася смерть, а ті, ким він управляє, – трупи, чия безглузда смерть нічого не важить.

«Палахкотюча огненна піч» – справжня драматична кульмінація оповіді – викликає в пам’яті Втор. 4:20: Вихід був спасенням «із залізного горнила» (див. також Єр. 1:13-19; 29:21-22). Навуходоносор віддає наказ зв’язати юнаків (вв. 20-21), і це нам нагадує про знамените «зв’язування» Ісака (Бут. 22). А також, тут, як і там, в останню хвилину відбувається заміна для передбаченої жертви (в. 22). Як ангел явився колись перед Авраамом, так і тут цар бачить у печі божественно/людську теофанію. Ця постать видається «схожою на сина Бога/богів» – паралельний вираз для порівняння з виразом у Дан. 7 – «ніби Син Людський». Хоча й очевидно, що він тут відсутній, але наразі спадає на думку Даниїл: він також є сповнений Божим духом (пор. із 4:5,6,15; 5:12; 6:4), і його також у 8:17 називають «сином людським» (= смертний). Можливо, це пояснює, чому Теодотіон (Codex Chisianus) називає того ангела «невсипущим ангелом-охоронцем Даниїлом». У такій інтерпретації Даниїл не такий уже й відсутній у цій главі, як це здавалося спершу.

Відразу ж після в. 23 у грецькій версії з’являються прекрасна Молитва Азарії та Пісня трьох юнаків. Це пізніші доповнення, і початково вони не мали нічого спільного з їхнім теперішнім контекстом. Але це не причина не звертати уваги на молитви, які збагатили церковну літургію. Їх було вставлено в це місце Книги пророка Даниїла, оскільки вважали недоладним, що мученики йтимуть на смерть, не промовляючи молитов до Бога.

Вражає тут те, що звільнення відбувається аж у самій печі (вв. 24-27). Цей штрих у цій історії дуже промовистий, оскільки відповідає концепції Бога-Спасителя, котрий страждає разом із Божими дітьми. Цар відкидав думку про бога, здатного звільнити когось із його рук, але він не міг собі уявити, що Бог його жертв піде до аду разом із ними, аби їх там захистити, підтримуючи їх, таким чином, в їхніх муках через перебування там разом з ними – як така сама жертва. Як описує у своєму класичному творі «Ніч» Елі Візель, одного разу хтось, хто став свідком страти молодого хлопця в «таборі смерти», запитав: «І де Бог тепер?», – на що отримав відповідь: «Онде, також висить на шибениці».

Присутність ангела в печі абсолютно порушує хід подій, запрограмованих хворим розумом тирана. Зовнішній вигляд ангела є «від бога», тоді як його вважають за четверту людину в полум’ї (в. 91). Учителі Церкви вбачали в цьому близьку паралель із «ніби Сином Людським» у Даниїла 7. Той сидить на небесах одесную від Бога і через це – Він також – є «ніби Син Божий!» Такою була Божа відповідь людині [цареві], котра хотіла грати роль самого Бога та зробила із себе дурня. Окрім того, тут у загальних рисах змальовано ще одну важливу науку «Даниїла Б» – вчення про воскресення праведних. Прах та попіл, на які цар думав перетворити тих віруючих, це, так би мовити, повторний матеріял для створення людства.

3:28-30 – Ця глава закінчується засвідченням дива царем та дивовижним визнанням ним поваги до юдейського Бога, після чого з’являється указ, який цілковито змінює початкове розпорядження слово за словом. На повну зміну попереднього рішення вказує також той факт, що, відповідно до логіки народних оповідань (пор. із Книгою Естери), ті, хто напав на богообраний народ, платять за свою нерозсудливість власними життями. Вони на собі випробовують той жереб, який готували для інших (пор. із Втор. 19:18). Це є ілюстрацією нездоланности істини. Навіть Навуходоносор мусить також це визнати. Ця книга обдаровує нас і іншими видовищними визнаннями віри з боку відомих поган, і це вказує на те, що настав час для дивовижної історичної розв’язки. Знаків на небесах та на землі стає все більше – кінець уже близько.

Згадка про вивищення єврейських юнаків пов’язує кінець гл. 3 із тим же місцем, яким завершується і гл. 2, неначе ці дві оповіді розвивалися паралельно одна до одної.

Попередній запис

Даниїла 2

2:1-49 – Сон Навуходоносора про «боввана» Ця важлива глава задає тон усій відповідній частині цієї книги, умовно названій «Даниїла А». ... Читати далі

Наступний запис

Даниїла 4

4:1-34 – Сон Навуходоносора про космічне дерево Даниїла 4 є наслідком різноманітних, переплетених між собою (усних?) традицій. Це знаходить своє ... Читати далі